РОЗДІЛ 3 ЕММА

Телефон жалібно дзенькає в долоні. З хвилини на хвилину батарея сяде і я не зможу повідомити Сашка про зміну планів на вечір. Ох, уявляю як сильно хлопець засмутиться. Та й самій не зручно перед коханим, бо так хотіли цю ніч провести разом.
На дзвінок мій боксер не відповідає. Перший, другий, третій…
Заряд неминуче опускається до позначки «один відсоток». Я швидко кнопаю повідомлення, що відправляюсь прибирати квартиру замість Ніки. Надсилаю купу смайликів та тематичних наліпок. А осад неприємно бунтує на денці душі. Я однозначно роблю не правильно, і коханий образиться.
Як тільки сповіщення долітає до адресата, гаджет зрадницьки вимикається. Все! Приїхали!
— Еммо, тебе зачекались за шостим столиком. Швидше йди! — мегера навіть хвилинки не дасть відпочити чи зробити свої справи. Всевидюче і прискіпливе око пильно пронизує мене неосяжним злом. Якби могла, придушила мене і закопала в глухому лісі. При нагоді висловлю цій діловій дівці, ким насправді являється.
— Зараз!
— Не зараз, а вже! — звучить прискіпливо над вухом. — Занеси хлопцям поки пива, а Ігор підсмажить нову порцію шашликів. Сьогодні аншлаг! — дівчина радісно потирає крихітні долоньки, перевівши хитрі жадібні оченята на відвідувачів.
— Отже, я отримаю більшу зарплатню.
— Ти подивись, як розійшлась! За твоїми телефонними розмовами ми розгубимо усіх клієнтів. Хто хоче чекати офіціанта – равлика, який безупинно базікає і відвертається на сторонні справи.
— Маша, я тепер знаю, чому жодний чоловік не здатний втриматись біля твого язика. Ти мертвого дістанеш!
— Що? — дівчина випинає груди вперед. В очах закипає торнадо, здатний знищити дрібну комашку Емму. — Подібний коник — і підеш на всі чотири сторони!
Я картинно закатую очі.
— У нас є зарядка? — підношу гаджет під її ніс. — Я дзвінок від коханого чекаю.
Адміністраторку аж перекошує від люті. Голосно пирхнувши, вона зникає за дверима крихітного кабінетика поруч підсобки.
Доводиться йти працювати, а коли десь через годину у пабі з’являється подруга, я крадькома вибігаю за приміщення. Ніка виглядає стурбованою, навіть її маленький син, який завжди нагадує промінчик світла, сьогодні понурий та мовчазний. З Нікою міцно обіймаємось. Вона у мене найкраща.
— Я раніше прибирала у цій квартирі, — дає настанови знайома. — Її власник — дуже педантична особа. У нього все повинно знаходиться на місцях. Жодної пилинки і жодної зайвої деталі. Акуратно протреш пил на стенді з відзнаками. У руки їх не брати.
З кожною наступною «порадою» у мене волосся стає дибки. Це на що я підписалась? Чи не в лігво маніяка пхаюсь? Я вже шкодую, що погодилась дівчині допомогти.
— Загалом нічого важкого, — підсумовує, і на мою долоню лягає в’язка ключів. — Потім заберу.
— Ти на довго?
— Планую повернутись після завтра.
— А цей мажор коли прийматиме мою роботу.
— Шеф сказав, що завтра увечері він повертається з відрядження. Тож потрібно сьогодні постаратись прибрати. На очі йому не варто показуватись. Тихо прибереш, а він на рахунок фірми кине гроші.
— А я завтра знову в паб на дві зміни.
— Біднятко! — Ніка кидає мене в обійми. — Ти найкраща з найкращих! У тебе добре серце. На зв’язку і величезне дякую.
Я махаю близьким людям долонею на прощання. Дивний осад неправильності не полишає серце, тривожить, не дозволяє спокійно дихати. Я кошусь на ключі й міцно стискаю їх пальцями, а потім ховаю в кишеню широких джинсових шортів. Ех, слід було попросити в Ніки телефон і набрати коханого. Хтозна як відреагує мій ревнивець на повідомлення.
Поки мегера не вибралась з кабінету, кидаюсь обслуговувати відвідувачів пабу, розташованого на першій лінії. У нас комфортне, затишне місце на самісінькому пляжі, всього за два десятки метрів від води. А як смачно готує кухар! Пальчики оближеш! Так вміє тільки моя мама. Згадка про неньку жалібно тенькає в серці. Ми двоє дуже багато працюємо, особливо влітку, у розпал морського сезону, аби зібрати гроші на моє навчання в університеті. Що поробиш, я наче на державний поступила, але затрат все одно чимало. Та й виділятись занадто бідним одягом серед однокурсників не хочеться. З оточення тільки Ніка та Саша знають мою убогу квартиру в «хрущовці», давно призначеній під знос.
Ближче до вечора я буквально валюсь з ніг. Спека добиває мій організм, тому згадка про нічне прибирання перетворюється в крик душі. Здаючи зміну, почуваюсь побитою і готовою просто лягати спати.
Хто знає особливості метушливої роботи офіціанта на пляжі, той мене чудового зрозуміє, коли ноги гудуть, а спину ломить, наче завалилась тяженна кам’яна гора. Зарядити телефон так і не вдається.
Коротко попрощавшись з колегами (за виключенням Машки) плентаюся в напрямку міста. До зупинки потрібно йти довгенько. Запасись, Еммо терпінням. Добре хоч адресу ти, нещасна, запам’ятала.
Раптом очі натикаються на знайому до болю чоловічу фігуру, яка швидко наближається на зустріч. Одна на мільйон. Мій коханий хлопець, не змігши додзвонитись, вирішив прийти до своєї ненаглядної зірочки.
— Сашка! — верещу мов божевільна та кидаюсь бігти до найвродливішого боксера на світі. За мить опиняюся у дужих обіймах, здатних захистити від усіх негараздів. Пальці самі зариваються в густе кучеряве волосся. Саша підіймає мене наче крихітну пір’їнку, я ногами обхоплюю його за талію. Палкий поцілунок скріплює пару спраглих, переповнених бажанням губ.
— Телефон сів, вибач!
— Та зрозумів. На жаль, у мене також зарядки при собі не має.
— Ти отримав моє сповіщення?
Хлопець розчаровано киває головою. У волошкових очах закрадається розчарування, яке нещадно пронизує мою душу. Почуваюсь зрадницею, яка не вправляла надії свого принца.
— Не злись, будь ласочка. У Ніки мама захворіла, а виконати замовлення більше нікому. Я не можу підвести подругу.
— Романтичний вечір перетворюється у прагматичне прибирання. Мрія! — буркає невдоволено.
— Я постараю швидко справитись. Потім одразу до тебе.
Прекрасно розумію, що нахабно брешу. Квартира мажорчика знаходиться доволі далеко, і роботи там буде чимало. Гроші платять ж за ідеальну чистоту.
— Я проти того, щоб моя дівчина вешталась по чужих квартирах.
— Сашунь, але власника немає. Він кудись поїхав і повернеться тільки завтра увечері.
— Це справи не змінює. Я хвилюватимусь.
Я пригортаюсь до потужних грудей, котрі високо здіймаються в такт диханню. Мій турботливий.
— У такому разі залишається один вихід — піти зі мною.