Побачення третє. Музика дощу та коти.

- Ісусе! Що ж ти тут понаписувала? «Шукаю того, хто теж чує музику у краплях дощу», - Сантіна схопилася за голову. - Ти так нікого не знайдеш. З таким профілем. Або ж знаходитимеш одних депресивних, -  передрікла вона і замовила собі ще одну «Палому». Молодий бармен затримав на жінці сповнений обожнювання погляд.

- Чому? - поцікавилась Марія. - Що такого сумного у краплях дощу та їх музиці?

- Це не про тебе. Я тебе знаю веселою, компанійською та саркастичною. А від цього, що ти тут написала  віє тугою, смуткою та непозбувною бентегою, - пояснила Сантіна, відпивши свій коктейль. Обідок солі на стакані став криваво-червоним від її помади. Бармен це помітив і здригнувся. 

- То що я маю написати? - спитала спантеличено Марія.

- Як що? Напиши - «я душа компанії, люблю жартувати та танцювати, дивитися комедії  та відриватися на запальних вечірках». Розумієш, чоловіки не хочуть ніякої драми, а шукають легких стосунків. А твій профіль відлякує своєю серйозністю.

- Бо я не шукаю поверхневих чоловіків. Я хочу серйозного та відповідального партнера - буркнула Марія, - І романтичного, бажано з хорошим почуттям гумору і котом – додала вона мрійливо.

- Котом? - здивовано перепитала Сантіна. Вона уся була затягнута у мереживо, латекс та шкіру. Повітря навколо жінки було просякнутим важкими дорогими парфумами, тваринною чуттєвістю та потужним потенціалом шаленої пристрасті. Від здивування її брови дуже хотіли вигнутися звабливими дугами та знерухомлений ботксом м‘яз чола відбив цю атаку брів на ідеально гладеньку шкіру. 

- Маєш щось проти котів?  - з викликом сказала їй Марія. - Жінко, я ж не тінейджерка, щоб писати «люблю пиво та вечірки», - пропищала Марія, склавши губи качечкою та кокетливо кліпаючи віями. Мені 38 років вже. І в мене годинник тікає і батарейка сідає. Мені доброго майстра треба. Такого, щоб лікував тіло, душу та моє розбите зневірою серце, - завершила Марія з удаваним драматизмом. 

- О! Тобі треба кардіолога!, - розсміялася Сантіна. 

- Хєролога! , - Марія забрала у Сантіни свого телефона. -Та до біса тих чоловіків.  Я б коня з’їла, така голодна. Давай краще замовимо тако! 

   Подруги пили легкі латино-американські коктейлі, гомоніли, реготали та їли невеличкі смачнющі тако. Поки Марія ласувала своїми улюбленими аль пасторами, молодий схвильовано-спітнілий бармен доїдав очима останній шматок хвилюючого його уяву Сантіниного тіла, щось нервово шкрябаючи на серветці.

   Повернувшись додому після зустрічі з колєжанкою, Марія акуратно повісила своє типове прет-а-портове пальто у шафу та поставила черевики на поличку для взуття. В кухні передбачувано з’явився рудий та розкішний Мурзік і пронизливим «мяууу» вихлюпнув усе його розчарування від цього несправедливого життя, сенс якого був у завжди повній  мисочці. Марія підхопила на руки великого кота, що одразу видерся їй на плече та пухнастим коміром влігся навколо шиї. Жінка відкрила ноутбука та зайшла на свою сторінку на сайті знайомств. У скринці на неї чекало одне повідомлення. Від Алекса. «Привіт, мені ведмідь на вухо наступив. Єдине, що чую це музику дощу. Можливо якось послухаємо разом ?»Марія посміхнулася і перейшла на профіль незнайомця. З фото на неї дивився симпатичний чоловік, в якого на колінах сидів великий чорний котисько. Уважно роздивляючись фото, вона раптом подумала, -«Щоб там не казали досвідчені Сантіна та інші подруги, але бабуся вважала, що, якщо чоловік любить котів, то буде й жінку любити. Мурзік, ти як думаєш?, - спитала вона кота, що лоскотав їй шию своїми довгими вусами. «А може й права Сантіна, - думки штовхали одна одну у голові Марії - от я уже і у якісь забобони вірю та й питаю порад у кота» Вона зітхнула, почухала за вухом лінивого Мурзіка і відповіла. «Привіт, щоб взнати, чи ти справді її чуєш, варто дочекатися дощу.» Відправлено. Відповідь прийшла одразу.«Вихідні будуть дощовими, як і увесь місяць. Пропоную втонути у музиці.» Мурзік подивився на екран та схвально м’явкнув. 

  Сантіна повільно йшла порожніми вулицями сонного міста. Її ніхто не чекав вдома і вона насолоджувалась вечірньою прохолодою. Діставши з кишені пальто зім‘яту серветку, жінка вже хотіла викинути її у смітник, але, замислилася на секунду. Їй не дуже хотілося бути на одинці з собою у порожній квартирі сьогодні. Сантіна дістала з кишені телефона і набрала записаний номер.