Глава 29. Нові проблеми

Залишивши погляди злості, ненависті і обурення за спиною, дует зі звіра та людини розміреним спокійним кроком ступав вузькою звивистою стежкою.

Ніхто не наважувався першим взяти слово в майбутній розмові, сама Іфола навіть не уявляла, з чого вона могла розпочати майбутню розмову. Вона все ще залишалася під враженням від поведінки Ардеса та його філігранної маніпуляції словами, які приховано впливали на мудреця, змушуючи того змиритися з долею бранця.

Вона здогадувалася, з якого приводу Глава Аріас хотів з нею поговорити, але не розуміла його причин у відокремленій розмові. Буде природним і правильним чекати від нього пропозиції про відновлення міста, де він має намір найняти Касту Інженерів виконувати його задуми. Але подібна угода не вимагала такого прихованого спілкування.

Зокрема, вона могла припустити, що озвучені погрози, могли поширитися і на неї, разом з двома іншими представниками її Касти. Але Ардес дуже тонко уникав згадки інженерів у кожному своєму реченні, абсолютно вивірено і точно звертаючись лише до мудреців. З дилеми своїх сумнівів, пані Анварі і не могла зважитися першою розпочати розмову.

На щастя, тиша їх прогулянки не затягнулася на водний час, щоб змусити жінку нервувати.

- Упевнений, Вас цікавить моє бажання про особисту розмову, без сторонніх очей та вух, - не зупиняючись, почав Ардес.

Іфола не стала щось відповідати, методично йдучи за чоловіком, на півкроку позаду.

- Але, подібна секретність потрібна більше Вам, ніж мені, Пані Анварі, - продовжив Ардес, все ще не обертаючись, а повільно рухаючись уперед.

- Мені? – рефлекторно перепитала представниця Касти Інженерів, навіть трохи забарившись, що довелося наздогнати чоловіка. - Вибачте, я не розумію про що Ви, Глава Аріас. Ви затіяли зі мною якусь, подібну до тієї гри, яку провели з паном Марграном?

- Це зовсім інша гра, в якій мені з Вами не зрівнятися, - зупинився і обернувся Ардес, уважно розглядаючи жінку перед собою.

У нічній темряві, під світлом зоряного неба, його очі істини, здавалося, набули неприродного блиску та яскравості. Кольори – уособлення стихій у тілі, та інших здібностей Ардеса, наче живі опоясували знак нескінченності замість зіниць, викликаючи у жінки панічну скутість. Вона відчувала на собі певний тиск цих очей, що так кровожерливо обрамлялися червоними переливами. Немов усі її секрети та таємниці виходили на світ, повністю розкриваючись перед цією людиною.

- Ви лякаєте мене, Главо Аріас, - відвела погляд Іфола, і лагідно відповіла, граючи роль беззахисної овечки.

- Вибачте, - різко відвів погляд чоловік, - я все ще не вийшов з ролі холоднокровного тирана, яку перейняв на звану вечерю. Давайте сядемо і спокійно поговоримо, не хочу Вас лякати чи змушувати турбуватися. Повірте, у мене лише добрі наміри щодо Вас. Якщо, звичайно, Ви не плануєте масового вбивства людей, або не бажаєте особисто смерті мені.

Під супроводом слів, дует пішов з вузької стежки і попрямував до одного з багатьох зруйнованих будівель. Біля одного з них, в минулому невеличка пекарня, збереглася невисока дерев'яна лавочка, збита і кілька дощок і брусків. По обидва боки від неї розташувалися чагарники, які виривалися з контрастної атмосфери розрухи та знищення. Тонкі гілки були густо засіяні маленькими пелюстками і ще трохи крихітними квітами кремового кольору.

Одна з тих рідкісних рослин, що більше любили холодне світло місяця та зірок, ніж жаркі та яскраві промені сонця. У безвітряну ніч, подібно до цієї, ніжний і тонкий аромат маленьких квітів, приємно пестив людські носи, розряджаючи атмосферу тривожності і незручності в дуеті.

Як гостинний та вихований господар міста, і ініціатор їхню зустріч, Ардес запросив жінку сісти першою, а вже потім сів поруч, кинувши погляд до неба та глибоко вдихаючи приємний аромат квітів.

- Глава Аріас, - першою почала Іфола, як і Ардес, вдивлялася в далекі зірки в небі. - Ви хочете відновити Вентум і найняти Касту Інженерів для цього?

- Це природне бажання для будь-якого правителя, хіба ні? – хвилі втоми почала підкрадатися до витривалого тіла Ардеса, змушуючи його прикрити очі, і розім'яти перенісся, намагаючись відігнати важкість думок. – Але це не єдина причина нашої розмови. Я хочу попросити Вас відкрити в цьому місті філію і очолити її, на кшталт того, що я запропонував панові Марграну.

– Запропонували? – перепитала жінка, трохи засміявшись, згадуючи похмурий вираз мудреця за столом.

- Вибір є завжди, - кивнув чоловік, цілком впевнений у своїх словах. - Нещодавно, мене цьому навчили. Навіть, якщо, на іншому боку терезів буде занадто страшний варіант, він, все одно, залишається варіантом. Не згодні?

- Який жорстокий у вас вчитель. Але ви маєте рацію, смерть це теж вибір, - розслабилася Іфола, підозрюючи про небажання чоловіка, пускатись у чергові погрози. – Як я й казала раніше, я не маю суттєвої ваги у Касті Інженерів. Представник середньої ланки, якщо грубо підбити підсумок. Відбудова міста, ще й в таких масштабах, якщо взяти до уваги участь пана Марграна; взагалі за поза межами моїх здібностей і влади.

- Цього впливу більш ніж достатньо, щоб ви взяли на себе роль лідера в процесі відновлення міста. Ваші послуги будуть оплачуватись, як і робота інших представників Вашої Касти. Так само й робітники, яких ви наймете, або знайду я, не залишаться без винагороди за свою працю. Взаємовигідна угода, нічого більше. Я шукаю того, кому зможу довіряти, здібності це лише приємний бонус.