Розділ 63

     Було ще зовсім рано, як хтось ломився в двері будинку Алана.
      Впевнившись що Кайл досі спить, чоловік попрямував вниз до вхідних дверей.
       - Адель?
      Чоловік спочатку не повірив своїм очам, але добре їх протерши, картина була не змінною.
      На екрані домофону виднілося знайоме жіноче обличчя. 
      На порозі стояла його знайома американська колега.
       - Сюрприз!
      Жінка з радістю кинулася обіймати Алана. 
      Чоловік досі стояв наче стовп, але обійняв жінку у відповідь.
       - Що ти тут робиш? Та ще й в таку рань?
        - Вибач. Я не розрахувала часові пояси. А тобі не хотіла говорити, бо хотіла зробити сюрприз.
         - Він вдався.
         - Вибач... А де Кайл? 
      Адель не чекала, що чоловік її запросить в дім як того вимагають норми етикету, тому сама увійшла всередину.
      Алан не заперечував. Мовчки взяв жіночу валізу та попрямував слідом за нею.
         - Він ще спить.
         - Звісно... Слухай, я ж не нахабно вломилася до тебе? Бо в тебе такий вигляд, ніби я стала скабкою. 
         - Я досі не можу відійти від шоку. Я не очікував на гостей... Правду кажучи, я не думав, що ти прилетиш сюди. Пам'ятається, ти говорила що нізащо не покинеш кордони Америки.
        - Все міняється, Алане.
        - Справді?
        - Так...
       Адель повільно знайомилася з приміщеням. 
      Її очі пильно вглядалися в кожен елемент інтер'єру і від побаченого вона посміхалася.
        - Твої батьки мали смак... Проте це надто застарілий інтер'єр. Не думаєш щось змінювати? 
        - Мене все влаштовує. Нічого не хочу змінювати. Це все робилося руками мами та батька.
        - Твоя дружина з цим погоджується?
        - Принаймі, я не чув з її вуст про зміни.
        - Доречі, де вона?
      Питання знайомої змусило Алана напружитись. Він не говорив Адель про певні труднощі в їхніх стосунках з Саран, бо мав надію, що все налагодиться, як тільки він повернеться.
        - Ми з нею розлучаємось.
        - Що? Але чому? А як же Кайл? 
        - Адель, все надто складно.
        - Розкажи... Може я чимось зможу допомогти.
        - І чим же?
        - Поки незнаю. Я ж не знаю вашу проблему.
        Адель сіла на диван та зайняла зручну позу, щоб детально вислухати історію Алана.
         - Ти щось будеш? Чай? Кава?
         - Ні. Я так рано не снідаю.
         - Може ти хочеш відпочити? Переліт був довгим та енергозатратним. Відпочинь.
        - Тобі не вдасться мене провести. Не забувай, що я прокурор. І маю чималий досвід. Сідай. Поговоримо. - жінка рукою постукала по дивану, запрошуючи чоловіка приєднатися до неї.
     В Алана не було іншого вибору. Він сів на сусіднє крісло, відкинувшись на його стінку.
      Його очі закрилися від важкості спогадів, що повстали перед ним.
      Перевівши подих, він зайняв зручну позу і вже був готовим посвятити свою подругу у світ його відносин з Саран, маючи надію, що Адель зможе дати вдалу пораду. Адже вона жінка.
      Хто як не жінка зможе краще зрозуміти жінку.
       - Адель, все настільки важко, що я просто кинув все на самотік. І я розумію Саран і її бажання розлучитися зі мною... проте мені не хочеться її відпускати... Але я не маю права втримувати її біля мене силою. 
       - Але чому вона хоче розлучитися? Наскільки мені відомо, ви одружені лише декілька місяців. 
       - Я не сказав їй про Кайла... поставив її перед фактом.
       - Ти справді так вчинив?
       - Я боявся її втратити... настільки, що мій язик німів, як тільки намагався їй щось розповісти. - чоловік на мить затих і на його обличчі з'явилася легка посмішка. - Вона в мене дуже запальна. Різко на все реагує. І якщо вже добереться до істини, то наче вихор, руйнує все на своєму шляху... Я її дуже сильно ранив. А тепер не знаю на що сподіватися. І дати згоду на розлучення - єдиний спосіб бути з нею поруч.
         - Ти її кохаєш?
         - Одним коханням нікого не втримаєш. Її образа на мене глибока. І вона має рацію. Я повинен був сказати їй про Кайла ще до того, як ми узаконили свої відносини.
          - Ти справді вчинив підло. Неправильно. Проте... невже все так серйозно? 
          - Можеш собі уявити.
          - Ти пробував з нею поговорити? Вибачитись? 
          - Я не знаю що сказати у своє виправдання. Як не крути, її дії виправдані. 
          - І ти так просто припиниш її добиватися?
         - Я не хочу ще більше її розсердити. 
         - Отакої! Невже Алан Річен боїться своєї жінки?
         - Це інше.
         - Ну гаразд. Не кисни. Щось вигадаємо...