Розділ 61

      Саран сиділа у закутку однієї непримітної кав'ярні та чекала на Лолу.
     На дворі наставали вечірні сутінки і жінку накрила ейфорія спогадів.
     Вона зловила себе на думці, що ця сезонна меланхолійність була б чудовим доповненням до їхніх відносин з Аланом.
      І якби між ними не було розбіжностей, то вона зараз тонула б в його обіймах та насолоджувалася цією миттю сповна. Але  змушена була сидіти самотньою в кав'ярні і лише мріяти про подібне.
        - Привіт.
        - Привіт.
        - Чому ти не ходиш на наші традиційні збори? Тобі нічого соромитись. Всі все зрозуміли та прийняли.
        - Я й не соромлюся... Просто не хочу.
        - В тебе був дивний голос, коли ми говорили по телефону. В тебе щось трапилось? 
      Подруга сидячи скидувала з себе верхній одяг та паралельно була захоплена розповіддю Саран.
        - Трапилось... Я навіть не знаю як правильно про це говорити... Загалом... До мене залицяється твій брат і старшокурсник.
         - Ого! Відразу аж двох відхватила. Ну ти даєш. 
        - Тут немає чому радіти.
        - Чому? А я прям бачу тисячу причин для щастя.
        - Яке щастя? Я ще досі не розлучилася з Аланом і не покінчила з цими відносинами. А тут аж двоє.
        - Ти вирішила похизуватися своїми залицяльниками? Чи тебе щось конкретно хвилює?
        - Ти можеш сказати своєму брату, що не варто до мене залицятися? Якось легенько натякни, що я не зацікавлена в таких як він. Чи щось інше вигадай... загалом, зроби так, щоб в нього зник до мене інтерес.
        - Ого, подруго! Це занадто навіть для мене. Я ніколи не лізу в любовні справи свого брата. Він закохується рідко. Але якщо вже прикіпить до когось, то не відстане доти, доки не зробить своїм.
         - Значить я влипла.
         - Чому ти сама не піднесеш йому гарбуза? Я не ображуся. Хоч він мій брат, але це не мої справи.
         - Ти думаєш я не намагалася? Проте, чоловіки чують все в зворотньому порядку. Чим більше відмовляєш, тим частіше вони показуються на моєму горизонті. І я не показую жодного натяку на флірт з ними.
        - Ну їх можна зрозуміти. Ти приваблива жінка. В тебе незвична зовнішність. Непокірний характер. Гострий язик. З тобою хочеться воювати або переспати.
         - А сім'ю зі мною не хочеться створити? 
         - Це до професора...
         - Припини.
         - Добре. З моїм братом все зрозуміло. А що за студент? 
         - Вінсент. Ти повинна його знати.
         - Нічого собі! Вродливий малюк. Так ще й з вередливим характером... І хоч він син заможних батьків. Проте, мушу визнати, він доволі не дурний хлопчина. Йому подобається право і він непогано володіє знаннями. Щоправда, дещо задеркуватий... але його сексуальна зовнішність змушує пробачати таку дрібницю.
         - Лоло, мені взагалі не смішно.
         - І як ти зрозуміла, що ти йому подобаєшся? 
         - Він намагається постійно мене задіти. Постійно вступає в дискусію на семінарах. Завжди ставить під сумнів мої слова... І я думала, що це брак характеру. Але на днях він почав ставити дивні питання. Питати, чи міг би він мені сподобатись. І що вік немає значення.
       - Можливо він жартує. Це схоже на нього.
         - Мені не подобаються такі жарти. 
         - Ну вибач. Ніхто не буде жити так, як ти того хочеш. 
          - Я не прошу до себе конкретного відношення. Мені достатньо того, що нав'язав соціум. 
          - То перевір його, щоб бути впевненою у своїх здогадках. По фліртуй з ним у відповідь. Якщо продовжить, то ти йому справді подобаєшся. А якщо грає, то злякається і припинить так себе поводити.
        - Мені простіше написати заяву на звільнення.
       - І що? Залишишся безробітною? Вкинеш в топку стільки років плідної праці? Якщо ти не зрозуміла, то ти вже на дні.
       - В тому й справа. Я думаю, що Вінсента хтось підіслав. Хочуть щоб мене звинуватили у розбещенні студентів.
       - Цей хлопчина ніколи не зробить того, що не буде в його інтересах. І взагалі, про яке розбещення ти говориш? Він вже дорослий. Повноліття давно наступило. Навіть якщо ти відповісиш на його почуття і у вас щось вийде, то максимум що ти отримаєш - це осуд соціуму... 
       - Про що ти говориш? Я викладач, а він - студент. Які між нами можуть бути почуття?
     Саран була категоричною. Проте подругу такі речі веселили.
        - Чому? Він симпатичний.
        - Я тебе не розумію. Коли мова йшла про твого брата - ти не була такою активною. 
        - Зрозумій мене правильно, він мій брат, а ти -  моя близька подруга. Коли раптом у вас не вийде? Яку мені сторону тоді обрати?
         - Я лише сказала, що він  проявляє до мене знаки уваги. А ти вже про можливий розрив подумала! Справді, браво тобі!
         - Ну а що ти хотіла? Ми вже давно не молоді. Ми повинні думати на два кроки вперед. 
         - Я думала, що ти хоч якусь ясність дасиш. Але ще більше мене заплутала.
         - Мій брат не відчепиться від тебе так просто. Повинна бути причина. А Вінсент... спробуй підіграти йому.
         - А якщо я йому справді подобаюсь? Що тоді? Як мені тоді викрутитись?
         - Ти як мала дитина... Скажеш, що ти пожартувала. 
         - Він азартна людина. Думаєш, він так просто відчепиться від мене? Мені здається, я ще більше його підбурю.
          - Мені б твої проблеми.
          - Справді?
          - Справді.