Розділ 57

        Саран стояла в закутку коридора і таємно щось виглядала. Вона й гадки не мала, що її викриють в ганебній поведінці.
         - Маєш гарний вигляд.
         - Що... що ти тут робиш?
        Жінка зніяковіла від несподіванки. Перед нею стояв Алан. 
         - В мене сьогодні лекція... - чоловік подивився на пустий коридор по заду Саран, а потім повернув свій погляд на збентежене жіноче обличчя. Її зляканий вигляд змусив його посміхнутися. - Ти когось чекаєш?
          - Ні. Чого б це? 
        Саран намагалася створити суворий образ. Її задеркуватий ніс ще більше насмішив Алана. 
          - Таке відчуття, ніби ти від когось ховаєшся?
           - Так чекаю чи ховаюся?
           - І те, і інше. - чоловічий голос був близько біля її вуха і вона на хвилину завмерла. Проте швидко оговталася та відштовхнула чоловіка від себе.      
           - Слухай, давай триматися один від одного на відстані. Не хочу зайвих розмов.
        - Ми колишнє подружжя. Буде важко це приховувати від колег. Тим більше, ми поки що офіційно в шлюбі. 
         - Постарайся біля мене не тертися. 
       Саран була категоричною, але Алана це не засмучувало. Навпаки, таке вередування його веселило та вабило.
         - Ти занадто багато на себе береш. Я просто йшов на лекцію і випадково тебе зустрів... Чи ти думаєш, що я за тобою слідкую? 
         - Це виглядає саме так.
         - Це лише твої здогадки... Доречі, ти після обіду вільна?
         - Яка тобі різниця?
         - Мені всеодно... Просто хтось дуже хоче розлучитися. А для цього потрібно написати заяву.
         - Я буду вільна після двох годин.
         - Добре. Чекатиму тебе біля суду.
         - Я сьогодні без машини. Не міг би мене зачекати? Разом поїдемо.
          - В мене одна лекція. А потім в мене суд. Ще й сина потрібно забрати з садочку. Ніяк не можу.
      Згадка про хлопчика, вернула Саран в болючу реальність і її тимчасове помутніння як рукою зняло.
       Хлопчик був для неї джерелом, через яке вона була в такому становищі і була змушена відмовитись від коханої людини.
          - Ти береш сина на судові засідання?
          - Садочок працює до обіду. Няню поки не знайшов. Тому іншого вибору немає. Поки йде суд, за ним доглядає помічниця.
           - Ти геть не готовий бути батьком.
           - Ти права. Проте я стараюся. Це для мене в новинку.
           - Мабуть важко?
           - Нічого жалітися. Я сам обрав цей шлях.
           - Сподіваюсь воно того варте.
           - Що ти маєш на увазі?
           - Жертвувати собою та своїм щастям заради цієї дитини... - Саран замовкла, адже відчула відразу від самої себе. Вона навіть й не уявляла, що здатна на такі слова.
           - Мабуть, я дуже зла людина, якщо говорю таке і мені не соромно.
            - Я знаю яка ти насправді... І по правді, Кайл не зробив мене нещасним. Звісно, якби ти була поруч, то щастю не було б меж. Проте, я не хочу тебе змушувати бути з нами.  
           - Кайл? Незвичне ім'я.
           - Так.          
            -  Добре. Я мушу йти. В мене лекція.
            - Тоді зустрінемось в суді.
            - Так... звісно.