Розділ 54

   - Привіт усім! - радісний голос Саран змусив друзів одразу звернути на неї погляди. Двінкий гул затих і в барі запанувала тиша.

- Привіт! З поверненням в рідну сім’ю! Давно не бачились.

            Надмірна увага і шквал привітань змусили Саран почервоніти, вона й гадки не мала, що її так зустрінуть. Їй досі було ніяково від того, що розповіла для них про свої відносини з Аланом. Тепер вони знали - саме вона була тією студенткою, що божеволіла від професора і це ускладнювало все.

- Як ти? - Лола, як завжди, потягнула Саран до себе і та була змушена сісти поруч.

- Ніяк. Помаленьку звикаю до викладацької діяльності. Нині студенти зовсім не сором’язливі у своїх словах. Все не так просто.

- Я не про це... Ти зустрічалася з братом? Що ви вирішили?

- Я думала, він тобі вже все розповів.

- Ми ще не бачилися з ним.

- Нічого не вирішили… Принаймні з ним. Я ж казала тобі, мені не потрібен адвокат.

- Не будь такою впертою. У таких ситуаціях адвокат потрібен усім... Ти вже подала на розлучення?

-  Ще ні.

- Ні?! Але чому?! - голос Лоли був надто емоційним і Саран, хоч і здивувалася, але продовжила розмову спокійніше.

- В мене були важливіші справи.

- Ну хоч професору сказала про свої наміри?

- Ні. Ми не спілкувалися.

- Чому ти зволікаєш?

- Я не зволікаю. Просто не було часу.

           Саран відверто лукавила. Вона справді тягнула час і ніяк не могла наважитися на розлучення, не кажучи вже про розмову з Аланом. Вона не відчувала щирого бажання приймати це важливе рішення. І хоча чітко розуміла, що це єдиний вихід, все ж не наважувалася на відверту розмову сама із собою.

- Ти підозріла...

- Облиш...

- Чому ти до неї причепилася? Думаєш, так легко наважитись на розлучення? Тим паче, немає вагомої причини... Ти ж бачиш, її почуття ще не охололи. А ти тиснеш на неї. - у розмову жінок втрутився чоловічий голос. Він був не надто привітним до однієї з жінок, але, закінчивши повчати, його обличчя пом’якшало і він поглянув на адвокатку. - Саран, нікого не слухай. Сама все добре обміркуй... Стільки років пройшло, а твоя закоханість не згасла. Ти навіть вийшла за професора заміж. І я не хочу сказати, що ти гарячкуєш... Професор не мав так чинити, але ж ти любиш дітей. З часом ти могла б до хлопчика звикнути. Діти не бувають чужими...

- Що ти мелиш?! Як можна ставити кохану людину перед фактом? Він знав, що усиновить дитину і навіть це не завадило йому одружитися на Саран!

- Що важливіше: почуття чи помста?

- Не романтизуй такі речі. І не маніпулюй дитиною. Може чужі діти й стають рідними, проте тут очевидна неповага до Саран. Професор повинен був їй сказати. А зараз вдає, ніби в неї немає серця.

- Може, він боявся її втратити, тому й не наважився все розповісти?

- І що в результаті? Він її втратив.

- Все одно... Ти не маєш права когось судити і говорити, як повинно було бути. Ніхто не знає, як правильно. Ти не можеш об’єктивно судити, бо Саран твоя близька подруга.

- А що це тебе так розгнівало? Ти випадково не на боці професора?

- Я на боці здорового глузду.

- Чоловіча солідарність, значить. Усе з тобою зрозуміло.

- А чому це тебе так хвилює? У тебе з професором свої рахунки і тому ти вирішила з ним поквитатися через Саран?

- Не мели дурниць. Які в мене з ним можуть бути рахунки?

- То чому ти на нього гніваєшся? Ніби це ти залишилася біля розбитого корита.

- Саран моя подруга. Я не можу бути спокійною... І взагалі, професор Річен приніс у її життя одні нещастя. Вона втратила ліцензію і тепер працює простим викладачем.

- Ти ж знаєш, що це не так. Хіба в адвокатів мало ворогів?

- Якби не він, вона б не взялася за розлучення Емілі Скот.

- Ти верзеш казна-що. Ніби це професор змушував її за це взятися.

- Припиніть! - розуміючи, що незабаром розгориться скандал, Саран була змушена втрутитися в перепалку своїх друзів. До цього моменту вона лише слухала, бо розуміла, що це конфлікт інтересів і не займала якусь одну зі сторін. Проте, коли це вийшло за рамки, її терпець урвався.

- Поводитеся, як малі діти в пісочниці. На нас люди дивляться. Я сама впораюся зі своїм життям... Подумати тільки, з розлучення зробили битву титанів.