Розділ 48

        Надворі вже панувала густа темрява, коли Саран, виснажена, але з прихованою надією, нарешті переступила поріг дому. Вона відчувала, як кожен крок наближає її до Алана, до її прихистку, де, як вона сподівалася знайти заспокоєння.

         Зайшовши до спальні, її вуха вловив знайомий, заспокійливий звук лагідного шурхотіння води, що долинав з ванної кімнати.

- Я вдома! - вигукнула вона, хоча й знала, що Алан, скоріш за все, не почує її крізь шум води. Це було сказано для неї самої, як твердження її присутності, її повернення.

          Її погляд ковзнув по кімнаті й зупинився на великій, несподіваній коробці, що лежала посеред їхнього ліжка. Це був вишуканий пакунок, перев'язаний пишним бантом, що віщував щось особливе.

- Яка краса. – від побаченого в неї перехопило подих і ці слова вирвалися з її грудей, немов трепетний подих її серця.

             Саран обережно взяла в руки вечірню сукню і відчуття прохолодного шовку на кінчиках пальців викликало хвилю непідробного захоплення. Тканина грайливо переливалася в тьмяному світлі кімнати, відбиваючись у її очах мільйонами дрібних іскорок. Вона й подумати не могла, що Алан настільки досконало знає її смаки і що зможе вгадати таку вишукану красу.

             Не в силах стримати переповнюючі емоції, вона швидко скинула з себе повсякденний одяг, відкинувши всі сумніви, та пішла до ванної кімнати.

        Гарячий пар ніжно обволік її шкіру, а повітря було наповнене свіжим чоловічим ароматом.

       Вона несміливо прослизнула в душоу кабінку і ніжно обійняла міцне чоловіче тіло Алана, а головою притулилася до його вологої, теплої спини.

- Я так скучила за цим... за твоїм запахом. За твоїм тілом… -  її голос звучав приглушено і тремтяче. Вона жадібно втягувала в себе аромат гелю, що огортав його м'язисту спину, а пальці ніжно пестили фактурний живіт, відчуваючи кожну його лінію.

         Алан відчув її дотик, її близькість і його власні руки дбайливо накрили її долоні. Він заплющив очі, щоб повністю зануритися в цю хвилю ніжності, якої йому так бракувало протягом усіх днів їхньої сварки.

- Я теж дуже скучив. - його голос був глибоким і оксамитовим, просякнутим щирою тугою.

- Давай більше не сваритимемося так часто? - прошепотіла Саран, притуляючись до його спини.

- Пробач. Це я довів усе до такого стану. Я мав тобі зізнатися сам. - зітхнув Алан, відчуваючи важкість своїх слів.

- Ти теж мене вибач. Я не мала так гостро реагувати. Ти був поруч... це головне. Я мала звернути на це увагу. Але моїм тілом оволоділа образа... і я вибухнула. – голос жінки був наповнений гіркотою каяття.

          Алан повільно розвернувся до неї і його погляд зустрівся з її очима, що були сповнені невисловлених почуттів. Він ніжно поцілував її в лоб, а потім міцно обійняв, притискаючи до себе, немов намагаючись захистити від усіх негараздів світу.

          Гарячі струмені води розбивалися об їхні тіла, стікаючи по вигинах, створюючи інтимний ореол.

- Сукня чудова, дякую.

- То я вгадав? -  його посмішка торкнулася її скроні.

- Так. Ідеально. - вона міцніше притулилася до нього.

- Я так не хочу туди їхати. Хочу бути вдома. Ось так, лежати в твоїх обіймах... - чоловік вдихав її волосся. Його руки міцно тиснули жіноче тіло до себе, відчуваючи як спокій наповнює його душу.

- То давай не поїдемо? Займемося чимось більш приємним… - тулячись до чоловічого тіла, її голос звучав невпевнено.

- І чим же? – ця пропозиція змусила чоловіка відхилитися від жінки, щоб поглянути їй в очі.

           Його питання прозвучало кокетливо, а несміливість викликала на обличчі Саран чуттєву посмішку.

          Не довго думаючи, чоловік спритно підхопив її на руки і вони перемістилися до спальні.

           Гарячі поцілунки Алана були наполегливими та вимогливими, залишаючи на її шкірі сліди нестримного бажання. Саран не встигала оговтатись, як його губи рясно обдаровували її тіло, викликаючи хвилі незбагненної насолоди.

- Ти мала на увазі це? - прошепотів він, покусуючи мочку її вуха.

      Важке дихання чоловіка обпікало її шкіру та пробуджувало її тіло до отримування гострих відчуттів, поринувши у вирій нестримної насолоди, відчуваючи його силу, що змушувала її мліти та мовчки піддаватися.

           Її тіло ставало кволим, піддаючись владі його дотиків. Вона лише зрідка приймала в цьому участь, дозволяючи Алану повністю керувати, занурюючи їх обох у вирій пристрасті, де існували лише вони двоє і безмежна насолода.