Розділ 43

    Саран знову стояла перед знайомим баром і її серце стискалося від небажання заходити всередину. Проте вона мусила переступити поріг, щоб відвести від себе підозри друзів. Дівчина чудово знала, що відмова лише розпалить їхню цікавість. Адже з нею сталося стільки подій, які вже неможливо було приховати від їхніх пильних очей.

     Натягнувши на своє обличчя вимушену посмішку та зробивши глибокий вдих, жінка зайшла всередину приміщення. Проте ця посмішка розтанула швидше, ніж лід на сонці. Її погляд спіткнувся об Алана і весь її внутрішній спокій розвіявся вмить. Чоловік захоплено розмовляв з дівчатами, що, немов метелики, активно атакували його з усіх боків.

       Побачене розсердило Саран. Палкі ревнощі, немов змія, оповили її тіло, а очі затягло туманом люті. Коли вона вже хотіла розвернутись і піти, знайомий голос вирвав її з цього болісного забуття.

- О, Саран прийшла! Ти як завжди із запізненням.

- Так вийшло. - дівчина намагалася тримати себе в руках, але її очі з докором дивилися прямо на Алана. Вона довго не думаючи сіла навпроти нього. – Мої вітання, професоре.

- Саран… Маєш чудовий вигляд.

- Ви теж… ніби з подіуму.

- Робота вимагає…

- Ай, годі вам! – їхню перепалку перервав хтось із групи. – Чи не здається вам, що вже час поховати зброю чвар? Ви ж дорослі люди, а поводитеся, як діти.

- Не вигадуйте. Дорослим людям не обов'язково бути ввічливими один з одним. - Саран була невблаганною - немов холодна крига.

     Дівчина свердлила чоловіка своїми янтарними очима, а він у відповідь лише грайливо їй посміхався.

- Що з тобою? –  прошепотіла одна з дівчат, що сиділа поруч, шарпнувши її за рукав в'язаного светра.

- Все добре. Не зважай на це.

- Тобі не здається, що ти надто несправедлива до професора Річена?

- Облиш… нічого з ним не станеться.

- Не переходь межу…

- Ой, припини! Не цукор – не розсипиться. – дівчина відсахнулася від подруги і знову звернулася до чоловіка. – Адвокате Річене, як ви? Як живеться на рідній землі?

- Чудово… Ось, одружився. - Алан підняв руку, демонструючи обручку так, щоб усі могли побачити.

            І поки всі вітали свого вчителя, Саран дивилася на нього з панікою в очах.

- Професоре, ви вмієте дивувати! І кому ж так пощастило?

- Прям таки пощастило… – Саран перехопила розмову, адже бачила, що Алан збирався відповідати на питання зацікавлених студентів.

           Очима вона благала чоловіка збрехати, адже боялася відкрити перед знайомими правду.

- Якось познайомлю.

-  Неймовірно! Нам завжди було цікаво, хто ж полонить ваше серце… Але навіщо ці таємниці?

- Ви знаєте, що останнє розлучення, яке я вів, набрало розголосу. І ці дивакуваті новини в газеті… Загалом, не хотілося зайвий раз кидати журналістам наживку.

- Ви маєте рацію…

- Я взагалі, не можу збагнути, хто це міг бути? Як таке можна було написати?

- І ця Емілі Скот … Ви знали, що вона вдарила нашу Саран?

- Так.

- Вона така безсовісна жінка. Саран допомогла їй, а вона так віддячила! Ці багаті люди – їй-богу, з жиру бісяться. І тільки чорт зрозуміє їхні вчинки.

- Давайте змінимо тему. Як бачите, зі мною все гаразд. Жінка перебувала в шоковому стані і не давала звітності своїм діям. – Саран перехопила розмову на себе, адже вона знала, що Алану теж не прийшлося це до смаку.

- І ти так просто це залишиш?

- А що мені зробити?

- Де поділася та Саран, яку я знаю?

- Облиш. Що я можу зробити з тією жінкою?

- Чому ти не влупила їй у відповідь?

- Припиніть. Я адвокатка. Мені не личать такі дії. – жінка зніяковіла від такої пропозиції, адже не дуже хотіла викривати перед Аланом свою іншу сторону.

- То розмаж її юридично!

- У цьому немає сенсу. Невже я такому вас вчив? Ви повинні володіти холодним розумом. - Алан втрутився в розмову своїх учнів. Йому не сподобалось, як ті підбурювали Саран.

           Чоловік повільно кивнув, його погляд ковзнув від учнів до Саран.

- Саран має рацію. Є принципи, які ми не можемо порушувати, особливо коли йдеться про закон. Ваша сила, як адвоката, не в помсті, а в справедливості та бездоганній логіці. Пам'ятайте про це. - він зробив паузу, даючи своїм словам відлунювати в повітрі і всі засоромлено замовкли.