Розділ 42

         Саран не могла заснути цілу ніч. Уперше за довгий час вони з Аланом спали в різних кімнатах і це різало їй серце. Її ображало, що чоловік, здавалося, без жодних докорів сумління кинув її одну, заснувши в сусідній кімнаті, немов дитина. Декілька разів вона підводилася з ліжка, несміливо підкрадаючись до дверей сусідньої кімнати де спав чоловік.

       Їй хотілося лягти поруч з ним. Їй хотілося накрити його ковдрою, щоб він не замерз… Проте крихітна, але гостра крихта образи не давала цього зробити. Саран сердилася на Алана, але водночас відчувала власну провину за суперечку, що виникла між ними.

               Вранці дівчина довго не наважувалася зайти до чоловіка та цікавість була сильнішою. Через прочинені двері вона заглянула всередину, але його там уже не було. Тоді вона прислухалася до звуків, що доносилися знизу. Вона тихенько спустилася на перший поверх бутинку і ніби та хитра лисиця, бережно оглянула все навкруги. В будинку панувала німа тиша.  

                    В'яло зітхнувши, Саран припинила пошуки. Її тіло безсило плюхнулося на диван.

- Теж мені… на ображених воду возять. - пробурмотіла вона сама до себе. – Але чому мені так кепсько?

          Монолог дівчини перервав дзвінок телефону. Вона швидко кинулася до нього, сподіваючись, що це був Алан. Але й тут її надії виявилися марними. Їй телефонувала одногрупниця.

- Привіт, подруго! Де ти зникла?

- Таа… роботи багато накопичилося.

- Я хотіла тобі зателефонувати… Ти взагалі як? Ми всі так за тебе переживали!

         Саран насупилася, адже їй були не зрозумілі жалісливі слова подруги.

- Ти про що?

- Про новини в газеті… Та Емілі Скот геть із глузду з'їхала! Вона не мала права бити тебе перед камерами журналістів! Та ще й звинувачувати тебе з професором Річеном у брудній змові. Головне ж – ти допомогла їй у розлученні, а вона ось так тобі відплатила! А Нейтан Скот? Як таких земля носить…

- Чекай-чекай… Не хочу про це говорити. - різко обірвала її Саран.

- Пробач… Звісно, тобі важко це знову чути… – голос подруги став м'якшим. – Але в мене є чудова пропозиція. Давай ми з дівчатами приїдемо до тебе? Мені днями мама відправила італійське вино. Запевняла мене, що воно буде смачне.

            Саран повагалася. Їй було не до посиденьок з друзями. Вона хотіла скоріше поговорити з Аланом та вибачитися за свою вчорашню поведінку. Та й куди вона їх запросить…

- Давай краще посидимо в барі… я так скучила за всіма вами.

- Я теж хотіла це запропонувати… але боялася, що ти не захочеш.

- Я буду о дев'ятій на нашому місці.