П'янкий вітер минулого

Розділ 37

     Саран стояла під струями гарячої води та намагалася змити неприємні відчуття. 
        Вона почувала себе використаною. 
        Її обвели навколо пальця, а вона цього навіть не помітила. 
         - Пробач мені. – дівчина від несподіванки дьоргнулася. 
      Через власні роздуми,  жінка не почула,  як до неї приєднався Алан.
        Чоловік овбив її тіло своїми руками, а сам вперся своїми губами в її плече. 
          - Я знав, що правда тебе засмутить і тому не хотів тобі цього говорити. 
           - Чому ти відразу мені про це не сказав?
           - Я говорив тобі, що ти незнаєш Емілі.
           - Дуже переконливо. 
           - Ти б подумала, що я спеціально на неї наговорюю, щоб виграти цю справу.
            - Незнаю. Міг би бути більш переконливим. 
         - Ти в це віриш? Ти в кожному моєму слові вичікувала підлий умисл. І щоб я не говорив, ти б мені не повірила.
             - Може й так. Але ти навіть не спробував.
            - Добре. Ти маєш рацію.
           - Я стала лялькою в руках твоєї колишньої… А я то думала, чому вона так хотіла щоб я зайнялася її розлученням… Зсилалася на мій професіоналізм. А по правді, вона вже наперед знала чим мене зацікавити… Що вона собі думала? 
           - Ну все. Облиш її. Ти ж знаєш, що рано чи пізно, їй це повернеться.
           - Нічого нікому не вертається… А особливо таким підлим людям. Сімейка Скот… вони справді варті один одного.
           - Я говорив тобі… 
          - А толку? 
           - Хочеш, я тобі масажик зроблю? Може тебе це розрадить.
          - Алане, я нічого не хочу.
        Чоловік не наполягав. Саран заснула в його обіймах.
       Алан до останнього гладив її волосся.
       В його голові вирував неспокій. 
 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше