Саран стояла під струями гарячої води та намагалася змити неприємні відчуття.
Вона почувала себе використаною.
Її обвели навколо пальця, а вона цього навіть не помітила.
- Пробач мені. – дівчина від несподіванки дьоргнулася.
Через власні роздуми, жінка не почула, як до неї приєднався Алан.
Чоловік овбив її тіло своїми руками, а сам вперся своїми губами в її плече.
- Я знав, що правда тебе засмутить і тому не хотів тобі цього говорити.
- Чому ти відразу мені про це не сказав?
- Я говорив тобі, що ти незнаєш Емілі.
- Дуже переконливо.
- Ти б подумала, що я спеціально на неї наговорюю, щоб виграти цю справу.
- Незнаю. Міг би бути більш переконливим.
- Ти в це віриш? Ти в кожному моєму слові вичікувала підлий умисл. І щоб я не говорив, ти б мені не повірила.
- Може й так. Але ти навіть не спробував.
- Добре. Ти маєш рацію.
- Я стала лялькою в руках твоєї колишньої… А я то думала, чому вона так хотіла щоб я зайнялася її розлученням… Зсилалася на мій професіоналізм. А по правді, вона вже наперед знала чим мене зацікавити… Що вона собі думала?
- Ну все. Облиш її. Ти ж знаєш, що рано чи пізно, їй це повернеться.
- Нічого нікому не вертається… А особливо таким підлим людям. Сімейка Скот… вони справді варті один одного.
- Я говорив тобі…
- А толку?
- Хочеш, я тобі масажик зроблю? Може тебе це розрадить.
- Алане, я нічого не хочу.
Чоловік не наполягав. Саран заснула в його обіймах.
Алан до останнього гладив її волосся.
В його голові вирував неспокій.