Розділ 35

       Алан сидів у своєму кабінеті серед купи паперів та намагався поєднати непоєднані факти.  
      В нього було таке відчуття,  ніби він щось пропустив.  
     Поведінка Емілі була для нього дивною і водночас зухвалою.  
      Всередині нього жевріла помста. Він лютував на цю жінку. Адже вона на його думку, дуже багато собі дозволяла і вкрай знахабніла та не відчувала за собою покарання.  
     - Алане? Ти де? – почувши голос Саран та звук зачинення дверей,  чоловік прспішив згрібати всі папери до купи, проте не встиг все досконало приховати.  До кабінету зайшла Саран і він не осмілився щось підозріле робити, адже дивні рухи могли навіяти на неї підозри.  
       Алан намагався бути розслабленим,  але наростаюча напруга змушувала його серце працювати як скажене.  
       - Ти сьогодні рано.  
       - Ти не радий мене бачити? – дівчина примруживши очі, підозріло глянула на чоловіка і помітила, що той якось дивно себе поводить. – Що ти тут робиш? 
       Вона нахилилася над столом і вже фокусувала свою увагу на паперах,  проте Алан перешкодив їй. 
    Він потягнув її на себе і вона опинилася на чоловічих ногах,  вкрай збита з пантелику.  
        - Я так скучив за тобою. – Алан вдався до звабливих прийомів. 
       Його губи нишпорили по жіночій шиї і вона вже мліла,  проте вона чудово розуміла такі дії. 
        Алан щось хотів від неї приховати.  
       Поки вона насолоджувалась рясними чоловічими поцілунками, її руки нишпорили по столі і коли намацали якийсь клаптик паперу,  Саран переключила увагу на аркуш,  який тримала перед своїми очима. 
         - Вазектомія? Це що за… 
         - Саран… - Алан хотів вирвати з її рук цю нещасну довідку,  проте реакція жінки була миттєвою.  
       Вона хутко вирвалася з чоловічих  обіймів та зайняла безпечну відстань.  
      - Чекай… - її рука тримала між ними дистацію.  – То що це виходить? Нейтан Скот не може мати дітей? 
       - Так. 
       - Цих двійко дітей… Вони не його? 
       - Ні. Він не є їхнім біологічним батьком.  
       - Ти розумієш,  що я повинна була знати про цей факт? 
        - Це сімейна таємниця родини Скот. Про це знали тільки двоє людей – я і батько… ну і від недавніх пір, про це знає Елена. 
        - Вона знала про те, що діти не Нейтана?  
        - Не завжди знала… дізналася тільки…  
       Алан був обережним у висловлюваннях, адже бачив в очах Саран розгубленість.  
     Було видно, що  дівчина була шокована побаченим та почутим. І він хотів підійти до неї, проте вона продовжувала тримати дистанцію.  
         - Тоді коли вона погодилася на твої умови… вона вже знала про вазектомію Нейтана? 
          - Знала.  
          - Отже знала і наполегливо бажала лишити дітей з ним? 
          - Я говорив тобі, що ти її не знаєш… і як виявилося, я теж її погано знаю.  
          - Це якийсь сюр… Ти мені мав про це сказати! Але ти вирішив з мене посміятися? 
          - Саран, кохана… в мене й в думках не було такого. Я був у безвиході. Я думав, що прилечу і за два дні їх розлучать без проблем,  але я розгубився, коли побачив тебе. Елена продумала все до дрібниць. Вона знала, що ти виб'єш з-під моїх ніг землю… 
          - Вона була такою переконливою… вихваляла мої здобутки. Я й уявити не могла, що їй байдуже на мій досвід. Вона поставила ставку на емоції.  
        - Вона підла людина. 
        - Ти не краще.  
        - Так. Ти маєш рацію. Але я хотів тебе вберегти від розчарувань.  
        - Було весело спостерігати за тим, як я відстоювала інтереси жінки,  яка бачила в мені нуль? 
        - Ні. Мені не було весело. Я був злим, але я нічого не міг вдіяти.  
        - Але ти міг мені сказати про цей вагомий факт і тоді я б відмовилася від цієї справи. Проте, ти вирішив піти до кінця. То чим ти краще від неї… Я навіть уявити не могла, що мені стане образливо за Нейтана Скота. Нас обвели навколо пальця. 
         - Повір, це не ті люди котрих варто жаліти. Про них навіть не варто згадувати.  
         - Але ти ж ці папери переглядаєш не просто так... 
         - Я повинен дізнатися,  хто здав Нейтана.  
         - Я й не здивована. Ти знову печешся про цього мерзенного чоловіка.  
         - Я хочу, щоб він тебе не чіпав. Адже він сліпо переконаний,  що це ти зламала його життя.  
         - Ну і що? Нехай думає все що захоче. 
          - Я не хочу так ризикувати. Від нього можна очікувати все що завгодно.  
          - Добрі в тебе друзі. Нічого тут не скажеш.