Розділ 33

       - Пане Річен, прошу сюди. 
    Алан йшов за конвоєм сірим коридором місцевої в'язниці. Перед його очима відкривалося моторошне видовище. 
     В таких місцях чоловік був вперше. Він ніколи не вів справи ув'язнених.  
        - У вас є двадцять хвилин.  
     Охорона відкрила перед Аланом двері в кімнату допиту і він увійшов.  
      Нейтан вже сидів на місці.  
         - Ну привіт, друже… Як адвокат родини Скот, ти мав вже давно оббивати пороги всіх можливих установ, щоб мене звідси витягнути.  
          - Я підписував договір з твоїм батьком. І він, вже як місяць добіг свого терміну.  
       Алан поставив свою сумку на стілець та дістав з нього папери, які підсунув Нейтану під очі. 
          - Як близький друг, ти б міг щось зробити. 
          - Я тобі говорив, що мені набридло витягувати тебе з різного лайна. А зараз,  ти ще й у гіршій ситуації… Несплата податків – це не розлучення. Я не волію бруднитися в справах,  де повинен захищати інтереси винної особи.  
         - Якби не та адвокатка,  цього б не було.  
         - Облиш, Нейтане. Рано чи пізно, все таємне стає очевидним. Тим паче, це не вона накликала на тебе податкову.  
         - А хто ж тоді? Кому це було вигідно? 
        - Я працюю над цим. Але це точно не Саран. Хтось її хотів підставити.  
        - Чому ти її так захищаєш? Бо вона твоя учениця? Чи це щось глибше? 
        - Бо вона цього не робила. Я її знаю. Ти несправедливо її звинувачуєш.  
        - Але ж вона першою докопалася до таємниці. Хто знає,  кому вона ще про мене розповіла… А отже,  вона винна і відповість мені за все. Їй не пощастить, як я вийду на волю. Ти постарайся витягнути мене звідси якнайшвидше.  
        - Нейтане, я не буду твоїм адвокатом.  
        - Ось воно що… То який ти після цього товариш? 
         - Важко назвати наші стосунки дружбою. Ти лише використовував мене і прикривався цим. 
        - Якщо ти про це знав,  то чому ж підігрував мені? Справа в грошах? Звісно… я добре тобі платив. 
        - Справа в договорі,  який я підписав з твоїм батьком. На відміну від тебе,  твій старий ніколи не лукавив. Він знав твій характер і тому попросив мене наглядати за тобою. 
       - Мій батько і там, і там встиг мені насолити. 
       - Ти сам винний в цьому. Я і Емілі були для тебе як аксесуари.  
       - Ти та Емілі… Навіть зараз захищаєш свою колишню. Це не дивлячись на те, що вона кинула тебе заради мене. 
       - Ти знав… 
       - Звісно. Ви мене чудово веселили, вдаючи з себе незнайомців.  
       - Я б мав здогадатися… Але, чому? 
      - Ну знаєш,  мені стало нудно. І я вирішив дізнатися про дівчину, яку ти так ретельно від всіх приховував. Мені стало цікаво знати що то за красуня. Тоді Емілі була дійсно красивою дівчиною. Одна з найвродливіших дівчат на кафедрі. Всі таємно бажали з нею зустрічатися. Проте, нікому не вдавалося. Вона була непохитною стіною… І ніхто не знав, що вона твоя. Тоді,  я пообіцяв собі,  що неодмінно її зваблю і буду красенем серед хлопців, які її не добилися.  
       - Але ж, вона була зі мною. Як ти міг на таке піти?  
       - Все вирішують гроші. Емілі їх дуже любила… Пам'ятаєш, ти чекав на неї біля гуртожитку. Ви домовились на зустріч… в цей час вона голосила піді мною. Від пристрасті так розцарапала мою спину, що я тиждень мучився від болю. 
         - Ти певне отримував неабияке задоволення. 
         - Звісно. Тебе пошили в дурні, а ти ні сном, ні духом. Кращий студент на юрфаці.  
          - То може він не очікував ножа в спину від близьких людей. 
         - Я хотів довести тобі, що в цьому світі все вирішують гроші. Я завжди буду від тебе на крок попереду.  
         - Не тіш себе ілюзіями. Ти позбавив моє життя непотрібної людини. 
         - Думаєш, що є жінка яка покохає тебе просто тому що ти є?  
         - Є. І це моя дружина.  
         - То ти одружився на тій студенці?  
         - Як бачиш? 
         - Цікаво знати хто вона. 
         - Навіщо? 
         - Боїшся, що її відіб'ю теж? 
          - В тебе немає грошей…. А якщо серйозно, ти її не звабиш своїми статками.  
          - Не будь таким наївним. Всі вони однакові.  
          - Моя дружина – адвокатка Саран. 
          - Ти певне жартуєш.  
          - Думай, що хочеш… Сподіваюсь, ми бачимось востаннє.  
         - Знаєш, я ніколи в житті не читав газет. А ось тут якось стало цікаво… Сподобався заголовок, а особливо світлина. Відома адвокатка Саран Кісен отримала на горіхи від власної клієнтки…