Розділ 32

         Після бурхливої ночі, Саран прокинулася в ліжку сама. Алана не було поруч.

        Вона не стала тягнути. Швидко закутавшись в покривало, пішла на пошуки чоловіка.

        Блукати будинком довго не прийшлось. Дівчина чула чоловічий голос і просто йшла на нього. А коли знайшла джерело, то опинилася в кімнаті, що нагадувала бібліотеку.

         Алан сидів за письмовим столом в класичному костюмі та розмовляв з кимось по відеозв'язку іноземною мовою.

        Побачивши Саран, він посміхнувся та приклав до своїх губ палець, натякаючи їй на дотримання тиші.

          Дівчина мовчки згодилася та звернула свою увагу на вміст поличок.

         Кожна книга, що була в кабінеті, стосувалася юридичних наук. І їй стало нудно від цього, адже сама мала таку бібліотеку.

        Тоді,  дивлячись на Алана, в її голову закралася бешкетна ідея.

       Вона грайливо скинула покривало і тепер стояла перед чоловіком повністю оголеною.

          - … ми не можемо через це притягнути їх до відпо… відальності.  – побачене ним, змусило Алана пойорзати в кріслі. Він замешкався та збився з думки.

         Саран це потішило і вона продовжила втілювати свій задум в життя.

       Вона полізла під стіл і швидко опинилася між чоловічими ногами.

       Її руки повільно прямували до поясу та застібки. Проте, дістатися бажаного, їй завадила чоловіча рука.

         Піднявши очі догори, вона зустрілася з поглядом Алана.

        Його очі благали дівчину про помилування. Але, вона й не думала підкорятися.

         Саран схопила чоловічу руку та піднесла її до своїх губ.

        Її вуста ніжно пестили кожен палець руки, аж поки не добралися великого пальця.

        Дівчина надала йому особливу увагу.

        - Алане Річен, з вами все гаразд?

         - Так… цілком. Все гаразд…

         Чоловік розумів, що вже невзмозі зупинити розпочату гру, що затіяла Саран.

      І коли він відходив від гострих відчуттів, він відчув легкі поглажування на його плоті.

       Його тіло саме розслабилося та підлаштувалося до отримання насолоди.

        Алан тримався як міг, проте губи Саран були нещадними.

        - Панове… мені щось недобре. Продовжимо завтра… продовжимо завтра.  – він ледь дотягнувся до відповідного значка та розірвав відерзв'язок.

        Відчувши, як його тіло обважнішало,  він відкинувся на спинку крісла, закривши очі.