Розділ 32

Після бурхливої ночі Саран прокинулася в ліжку сама. Алана не було поруч. Вона не стала тягнути. Швидко закутавшись у покривало, пішла на пошуки чоловіка.

         Блукати будинком довго не довелося. Дівчина чула чоловічий голос і просто йшла на нього. А коли знайшла джерело, то опинилася в кімнаті, що нагадувала бібліотеку.

         Алан сидів за письмовим столом у класичному костюмі та розмовляв із кимось по відеозв'язку іноземною мовою. Побачивши Саран, він посміхнувся і приклав до своїх губ палець, натякаючи їй на дотримання тиші. Дівчина мовчки погодилася і звернула свою увагу на вміст поличок. Кожна книга в кабінеті стосувалася юридичних наук. І їй стало нудно від цього, адже сама мала таку бібліотеку.

       Тоді, дивлячись на Алана, в її голову закралася бешкетна ідея, що обіцяла розвіяти нудьгу та розпалити ранковий вогонь.

         Вона грайливо скинула покривало і тепер стояла перед чоловіком повністю оголеною. Її тіло випромінювало м'яке світло крізь ранкові промені.

- …ми не можемо через це притягнути їх до відпо… відальності. - побачене змусило Алана помітно сіпнутися в кріслі. Він замовк, збившись з думки. Його погляд ковзнув по спокусливих вигинах.

        Саран це потішило і вона продовжила втілювати свій зухвалий задум у життя. Вона слизнула під стіл і швидко опинилася між чоловічими ногами.

        Її руки повільно потягнулися до пояса та застібки його брюк, відчуваючи тепло тканини. Проте дістатися бажаного їй завадила чоловіча рука, що перехопила її рух.

          Піднявши очі догори, вона зустрілася з поглядом Алана. Його очі благали дівчину про помилування, просили зупинитися, поки не пізно. Але вона й не думала підкорятися. Саран схопила чоловічу руку і піднесла її до своїх губ. Її вуста ніжно пестили кожен палець, повільно рухаючись, аж поки не дісталися великого пальця. Дівчина надала йому особливу увагу, лагідно обсмоктуючи кінчик, насолоджуючись його здриганням.

- Алане, з вами все гаразд? - пролунав голос із динаміка.

- Так… цілком. Усе гаразд… - Алан розумів, що вже не в змозі зупинити розпочату гру, яку затіяла Саран.

        І коли він ледь відходив від гострих відчуттів, він відчув легкі погладжування на його твердіючій плоті. Його тіло саме розслабилося і підлаштувалося до отримання насолоди. Алан тримався як міг, проте губи Саран були нещадними, їхні рухи ставали все впевненішими й глибшими.

- Панове… мені щось недобре. Продовжимо завтра… продовжимо завтра. - він ледь дотягнувся до відповідного значка і розірвав відеозв'язок, перервавши важливу розмову.

      Відчувши, як його тіло обважніло від бажання та насолоди, він відкинувся на спинку крісла, заплющивши очі. Його дихання було уривчастим, а розум затуманився від солодкої агонії, яку влаштувала йому Саран.