Розділ 30

          Було вже надто пізно, коли Алан та Саран дісталися до чоловікового будинку. Напружений день виснажив їх до межі, але бути поруч, відчуваючи тепло одне одного, було справжнім щастям.

Знесилена Саран плюхнулася на диван, а Алан цілеспрямовано попрямував до кухонних шафчиків.

- Йди сюди… Давай обробимо твоє зранення. - запропонував він.

Дівчина відгукнулася на прохання, спустившись на краєчок дивана, щоб чоловікові було зручніше надавати допомогу. Для зручності Алан опустився на коліна перед Саран і почав маніпуляції з медичними баночками.

- Ай… - дівчина зморщилася від болю. Перекис водню неприємно щипав її шкіру.

- Припікає?.. Давай подую. - чоловік намагався вгамувати біль подихом. - Не хочеш розказати, звідки це взялося? Ти з кимось побилася?

- Ні. Не розминулася з дверима… Облиш це… - очі Саран прискіпливо глянули у звабливу чоловічу голубінь. Дівчина намагалася бути переконливою. - Це не я… Я не скаржилася на Нейтана Скотта.

- Я знаю.

              Ніжний погляд чоловіка та спокійний голос здивували її. І поки вона шукала наступні слова для розмови, він збирав усе медичне приладдя в переносну аптечку.

- Ти знаєш, хто це?

- Поки ні, але дізнаюся.

- Ти мені віриш?

- Звісно.

- Але чому? Про це знали лише ми вчотирьох. Ти не міг, Нейтан Скот - очевидно. Емілі - це не на руку. І я…

- Я знаю тебе. Ти б зараз із піною біля рота переконувала мене у своєму правильному вчинку. І коли прийшли по Нейтана, ти була розгублена. Зазвичай, якщо ти вже щось натворила - на твоєму обличчі красується погляд довершеності. Такого не було. Я ж правильно розумію?

- Я геть тебе не гідна… Ти мені повірив, посилаючись на досвід. А я… я в тобі засумнівалася. Мені так прикро. Пробач. - дівчина обхопила чоловічу голову руками й притулилася до його лоба своїм чолом.

- Пусте… Але надалі, прошу, вір мені. Я б ніколи не зробив того, що суперечить закону. Який тоді сенс мені бути адвокатом? - Алан відхилився від дівчини і, направивши її обличчя до своїх очей, ніжно поцілував у лоб. А потім дбайливо погладив її по волоссю, не відриваючи погляду від янтарних вогників її очей.

- Ти гніваєшся?

- Вже ні… Але було неприємно.

- Вибач. - дівчина доповнила своє каяття ніжним поцілунком у губи. Коли ж вона хотіла закінчити, Алан притягнув її до себе і продовжив смакувати дівочими вустами, роблячи їхній поцілунок більш насиченим та відвертим.

            Алан владно володів ротом Саран. Його вуста безжально тероризували дві пухкі смужки на дівочому обличчі. Від припливу збудження чоловік пускав у хід свої зуби. Легке прикусування додавало гостроти, а мимовільне відчуття болю змушувало дівчину до відвертих дій.

         Вона відчувала збуджену чоловічу плоть і безсоромно ялозила по ній, ще більше розпалюючи своє бажання.

- Чекай… - Алан перервав палкий поцілунок. Його голос був уривчастим. Обоє важко дихали. Від знемоги чоловік уперся своїм лобом у лоб дівчини і продовжив говорити. - Я повинен сходити в душ.

- Мені теж… потрібно в душ.

          Алан не гаяв жодної хвилини. Він підхопив дівчину на руки і вони швидко перемістилися в спальню, де була ванна кімната. Їхній поцілунок продовжився.

           Навпомацки вони обоє роздягали одне одного, лишаючи по собі стежину з одягу, що очевидно вказувала на їхнє місцеперебування.