Розділ 28

        Настав день суду. На дворі було так пасмурно, як на душі у Саран. Пройшло два тижні, як дівчина не бачилася з Аланом і це для неї далося найважче за всі випробування, що траплялися їй на шляху.

       Чоловік не навідувався до неї і ніяк не з'являвся перед її очима.

        Як тільки в неї з'являлося вікно між справами, її голову враз атакували спогади по чоловіка, уривки їх останньої зустрічі та його суворий погляд.

       Іноді, вона відчувала власну провину в тому що сталося, але наводячи розумні обгрунтування, ці відчуття зникали. Але й після цього її душа була не спокійною. Вона сумувала за Аланом.

       В судовій залі, чоловік жодного разу не поглянув на дівчину. Вона намагалася зловити його погляд, але все було марно. Він майстерно показував, що її в цьому приміщенні не існує. І якщо вже він до неї говорив, то виключно по справі.

      Це були стислі репліки, які не потребували обширної дискусії і дівчина ще більше потребувала його уваги, але не знала як її привернути.

       Її тілом оволодівала порожнеча. Ніби, лише ті блакитні очі здатні її наповнити, але вперто воліли цим не займатися.

   - Всім встати. Суд іде.

       Зала стихла. Всі чекали на завершення суду. І нагостривши вуха, покірно чекали на вирок обом людям, що колись давали один перед одним обітницю кохати один одного до глибокої старості.

       Емілі Скот найпалкіше чекала цього вироку, сподіваючись на лояльність суворої пані.

        Нейтан Скот не змінював  свого погляду. Було видно, що йому було нудно і він ледь тримався до кінця.

        - Суд постановив, що діти залишаються з матір'ю. Також до відповідача відходить частка акцій компанії, у розмірі п'ятнадцяти процентів. Все інше залишається у панувані позивача. Суд зобов'язує позивача Нейтана Скота кожного місяця виплачувати аліменти у розмірі зазначеного в статуті кодексу. Сторони згоджуєтесь з рішенням суду?

               - Так.

     - Шлюб, що був засвідчений вважається недійсним. Подружжю є що сказати один одному?

               - Ні, ваша честь.

      Як тільки зала оживилася і всі почали збиратися, в приміщення зайшли працівники правоохоронних органів.

       - Нейтан Скот, вас затримано у зв'язку несплати податків в особливо великих розмірах. Все, що ви скажете, буде використано в суді. У вас є право найняти адвоката.

       - Що? Це якась помилка… - чоловік намагався себе відбілити, поки на його руки надягали наручники.

        - Стерво… тобі це просто не минеться.  – Саран була шокована. Вона й не розуміла що тільки що відбулося. Лише слова Нейтана привели її до тями.

         Вони зустрілися поглядами і дівчині стало непособі. Чоловічі очі були налиті люттю.

         - Адвокате Річен, пройдіть, будь ласка, з нами.

       Всередині Саран все похололо. Ці люди, теж прийшли забирати Алана. Вона відчувала, що ось-ось її тіло охопить панічна атака і вона була змушена шукати під своїми руками щось стійке та тверде.

        Спершись на стінку стільця, дівчина наполегливо шукала очі Алана. Він повинен був знати, що вона до цього не причетна, адже вона дала йому обіцянку. І ось коли чоловічі очі глянули на неї, вона мовчки похитала головою. І хоча це тривало не так довго, вона мала надію, що він все зрозуміє.

      Невдовзі,  зала стала порожньою. Лише постать Саран турбувала її тишу. Дівчині стало недобре. Відчувши кволість в ногах, вона сіла на стілець, щоб перевести дух. А потім, вона планувала поїхати туди, куди забрали Алана. Вона була налаштована відвойовувати його в того прокурора, що серед люду посмів його затримати.

         В її голові снували думки та докази. Вона малювала картини його захисту. Безперечно, вона бачила себе його адвокаткою.

        Її голова вибудовувала план захисту, а ноги несли стрімголов до можливого місця перебування Алана.

         Саран йшла довжелезним коридором судового приміщеня, як по подіуму. Вона не звертала уваги на спалахи камер та голодні очі журналістів. Її нічого не хвилювало, окрім як визволити Алана з лап правохоронних органів та виправдати його ім'я... Проте, її дещо зупинило.

              - Адвокатко Саран. Що це все означає? – дівчину дьоргнули за руку. І коли вона зупинилася, то побачила Емілі.

           - Ви про що?

          - Мого чоловіка заарештували. Це означає, що не буде виплат? І ці акції, що в мене є… їх теж відберуть?

          - Конфісковувати будуть лише те, що належить йому. Пробачте, мушу йти.

           - Це ваших рук справа?

           - Що?

           - Я бачила, як ви хотіли йому помститися.

           - Що?! Ви себе чуєте? Я лише захищала ваші інтереси, як своєї клієнтки. І якби я не стала глибоко копати, на місці вашого колишнього чоловіка були б ви.

           - Але, вас ніхто не просив саджати його за ґрати… бачу, ви з Аланом змовились.  Теж мені, близький товариш. - слова жінки супроводжувала уїдлива посмішка.