Розділ 27

        Попри безліч різних думок, ноги Саран привели її до будинку Алана. Їй кортіло дізнатися правду. Їй чомусь здалося, що чоловік багато чого приховував з свого життя. Він був з нею надто з потайливим.

        Ще й останні слова Нейтана Скота не давали спокою. Особливо його інтонація та уїдливий погляд, що супроводжували цю промову.

     Набравшись сміливості, дівчина зайшла в дім. В будинку було тихо та темно, лише дворові ліхтарі подавали ознаки життя, але наводили смуток.

      На дивані сидів Алан. Тьмяне світло освічувало його постать наполовину. В руках він тримав стакан.

       Чоловік пильно вдивлявся в кришталь та в рідину, що виблискувала на скупих променях світла.

        В його погляді блукала глибока журба. Ніби він був чимось засмученим, але нічого з тим не міг зробити.

      Саран мовчки сіла навпроти. Вона відразу здогадалася, що Алан про все знав, а отже, щоб заспокоїти власну душу, вона мусила почути правду. Хоча ще до кінця не знала, що буде з нею робити.

       Дівчина дивилася на чоловіка, але чомусь її язик прилип до піднебіння і вона не могла нічого сказати. Ніби вона була непевна в своїх намірах.

          - Сьогодні ти зустрічалася з Нейтаном? – чоловік почав розмову першим. Його промова віяла байдужістю.

         - Бачу між вами дуже тісний зв'язок. – уїдливо відповіла Саран. Вона відчула між ними холод і це її змусило зайняти оборонну позицію.

        - Ти вмовила Емілі відмовитись від дочірньої компанії. А Нейтана змусила написати відмову від батькової частки? – чоловік не піднімав очі. Він продовжував говорити з Саран, втупивши погляд на рідину в руках. Ніби вона єдине джерело, що могло втихомирити бурю, що наростала в його серці.

          - Поки все вірно… Він тобі сказав причину?

       - Якщо він погодився, то ця причина дуже сильно його тривожить?

       - Значить не зізнався.

        - Зізнавався.

        - Бачу, ти не здивований. – в дівочих очах вмерла остання надія. Всередині неї все похололо. Але досі, вона достеменно незнала що хотіла почути з чоловічих вуст. Та й самий спокій постатті Алана заганяв її в глухий кут. 

      - Чому ти вирішила це перевірити?

       - Бо це стосувалося моєї клієнтки.

        - Це не твоя юрисдикція.

        - Якщо в моїх силах допомогти цій жінці, то я це зроблю.

       - Навіть, якщо це може тобі нашкодити?

      - Він мені нічого не зробить.

       - Я говорив тобі, що Емілі не та жінка, задля якої потрібно собою ризикувати. Але ж ти не слухаєш. – сердито зазначив чоловік.

       -  Це мій обов'язок, як адвокатки.

        - Твій обов'язок займатися розлученням. Захищати інтереси свого клієнта. Але, аж ніяк не історією сплати податків… Саран, твоя азартність може тобі нашкодити.

        - Чому я повинна когось боятися?

       - Це означає не лізти не в свої справи. Аж ніяк не боягузтво. Нехай розбираються з Нейтаном певні структури. Ти… ти проста адвокатка. Ти не зможеш протистояти йому.

       -  Мені досі не віриться, що ти так спокійно про це говориш. Знаючи його підлу душу, ти продовжуєш з ним товаришувати. Так ще й захищаєш його на судді.

      -  Теж саме, я можу сказати про тебе. Адже, ти зовсім не знаєш Емілі. Проте, ти свято віриш в її святість.

       - Вона не моя подруга. І якби я знала її настільки добре як ти, то очевидно, вона точно нею й не стала… А ти? Як взагалі ви можете товаришувати? Ти хоч розумієш, що він може тебе підставити?

     -  Я це контролюю. За мене не варто хвилюватися. А ось ти… - Алан кинув свій погляд на дівчину. В його очах промайнуло хвилювання, але враз зникло. Чоловік продовжив говорити суворо, але холодно. - Емілі не варта того шляху, який ти пройшла.

        - За мене теж не варто хвилюватися. Він мені нічого не зможе зробити. – гордовито відмовила дівчина. 

       - Саран… - його обличчя торкнулася мимовільна посмішка. - Ми не живемо серед рожевих поні та крилатих однорогів. Цей світ не такий. Ми живемо там, де над простими людьми стоять впливові постатті. Хочеш ти цього чи ні. Ти не зможеш піти проти системи.

       -  Я хоча б спробую.

      -  Добре. Хто наступний?

    -   В сенсі?

        - Яку компанію ти будеш провіряти наступною? Чи ти думаєш, що тільки Нейтан такий безсоромний?

         - Ми говоримо про компанію Нейтана. Це твій товариш. Мене хвилює те, що цей чоловік може потягнути тебе за собою.

       -  Давай домовимось,  я це питання вирішу сам. Ти нічого не будеш робити. Все, що було в межах твоєї роботи, ти виконала. Все інше, залиш на мене. Домовились?

         - Дай мені відповідь, Алане. – вони зустрілися поглядами. Кожен з них потребував свого. Алан від Саран хотів послуху, а вона – правди.

      - Дивлячись, що ти хочеш запитати.