Розділ 26

        Був обід, як Саран сиділа у вичурному ресторані та нервово стукала пальцями по столу. 

     Її настільки переповнював гнів, що вона була ладна накинутись на джерело його зародження. Але воно не приходило і цим самим змушувало кров дівчини ще більш бурлити по її кровоносним судинам.

         - Пані адвокатко... мої вітання. Довго чекаєте? - в  голосі Нейтана Скота відчувався глузливий тон.

          Він поправив пальто та всівся в крісло, що стояло навпроти Саран.

      Обличчя чоловіка було пронизане єхидною насмішкою, а сам його стан свідчив про чванливу вдачу.

       - Думаєте, що виглядаєте крутим, якщо змушуєте чекати?

       -  Ми з вами не партнери і тим більше, ми не підписуємо з вами цінних паперів. Тож я можу дозволити таку поведінку. Ви ще повинні мені дякувати, що я взагалі погодився на цю зустріч. Проте, слід завдячити вашим батькам, адже вродою вони вас наділили по самі вінця... Вам слід цінувати її. Вона змушує робити такі речі, які не можливо пояснити.

       - І які ж речі вона змусила зробити вас?

     -   Я не відмовив вам в зустрічі. Хоча я говорив, що всі питання вирішує мій адвокат.

        - Мені захотілося знову подивитися на чоловіка, що так відверто хоче зберегти своє майно, не давши практично нічого матері своїх дітей. Ви взагалі, кохали колись цю жінку? Звідки така ненависть?

       - Я на прийомі в психолога?

       - Ні. Просто, перед тим як я взірву бомбу, хотілося б дізнатися природу таких вчинків.

       -  Є жінки, які просто для виду. Емілі підходила на цю роль як ніхто. Найпопулярніша дівчина університету... Хто б не хотів мати біля себе таку красиву картинку. Всі мені заздрили, варто було тільки пройтися з нею під руку на будь-якому заході. Але з часом її краса стала тьмяніти та й роки вже не ті. Зараз стильно мати жінку молодшу за себе на років десять, навіть двадцять. А я людина публічна. Мені потрібно завжди тримати публіку на вустах. Емілі вже до цього недотягувала і ось я вирішив з нею розлучитися. Тільки вона чомусь вчепилася в мене як ріп'ях. Компанію хоче, дім. Занадто висока ціна за її послуги.  Так не вважаєте?

        - Тим не менше, у вас народилося двійко дітей.

        - Чиста випадковість. Проте, мій батько дуже полюбив цих дітей так, що поставив мене перед фактом – я отримаю компанію, якщо ніколи не розведуся з Емілі. Звісно я запевнив старого, що між нами з цією жінкою глибокі почуття. Я постарався на славу. Невдовзі, компанія стала моєю. Але батько залишив собі частку акцій... мовляв, це його маленький подарунок собі за всі роки плідної праці. Хто ж знав, що він подарує їх моїй дружині. Вона на них не заслуговує.

        -   А діти?

       - Діти? Діти... Я ніколи не хотів дітей. Вони просто стали вигідною перспективою для мене

       -  Тим не менше, ви несете відповідальність, принаймні, за двох малолітніх дітей. Вам їх взагалі не шкода?

       - Пані адвокатко, мені дивно, що ви досі не зрозуміли того, що я не реагую на жалість.

        - Тим не менше, ваша дружина та ваші діти мають юридичне право устаткувати частину вашого майна. Справедливо це чи ні. Закону байдуже. І тоді, в мене не лишається іншого вибору, як прижати вас до стінки та вибити хоч щось для цих дітей.

        - Облиште. Ваша клієнтка вже погодилася на умови.

       -  Так. Але ви так розщедрилися, що аж захотіли віддати їй свою дочірню компанію. Це правда ви? Ви не можете бути до цієї жінки щедрим та лояльним,  але тут даруєте компанію. Що це?

       - Що поробиш. В мене бувають моменти щедрості.

        - Пане Нейтане,  не буду ходити колами. Краще подивіться на папери.

    Саран підсунула папку до чоловіка і з переможним поглядом вмістилася в крісло, зайнявши розслаблюючу позу. Вона пильно слідила за своїм опонентом. Їй навіть стало трішки смішно від того, як на її очах чванливе обличчя вмить перетворилося в жалюгідну мініатюру.

         -  Звідки у вас ця інформація?

      - Я виконую свою роботу. – молода жінка дивилася на чоловіка безжалісним поглядом.

      -   Ви що підпрацьовуєте в податковій?

     -   Я буду ким завгодно, лиш би убезпечити свого клієнта. Адже від цього залежить мій успіх.

     -  І що ви хочете?

         - Напишіть письмово відмову від батьківської частки на компанію і дайте гарантію, що ніколи на неї не посягнете.

          - Я маю на увазі вас. Що ви хочете за приховання цієї інформації. 

           - Особсто мені, від вас нічого не потрібно. 

       -  Що вас змусило  зробити таке дослідження?

        - Неймовірна щедрість скупої людини. За цим завжди стоїть щось підле. Мені цікаво... - дівчина приблизилася ближче до стола та зложила свої пальці в замок. - Я висловлю припущення, а ви лише кивніть – я на правильному шляху чи ні?

       - Здивуйте мене.

       - Ви хотіли засадити свою дружину на ґрати. Тим часом забравши на виховання дітей разом із подарованими акціями. Діти при батькові, а отже й їхній подарунок повинен бути при них. Ви офіційний опікун, тому питань не буде, як ви розпоряджаєтесь цим дарунком.