Розділ 24

       Яскраві промені осіннього сонця, змусили Саран відкрити свої очі. Вона була одна в ліжку, Алана поруч не було.

      Оцінивши свій вигляд, дівчина зрозуміла, що між ними не було близкості і це її трішки засмутило. 

          - Молодець, Саран! Молодець! Те, про що так довго мріяла,  зіпсувала своїми руками! – вона сердилася на себе і з відчуттям повної безнадії плюхнулася знову в ліжко.  – Як я могла заснути! Боже, який сором.

           Полежавши ще трішки, дівчина пішла на пошуки чоловіка.

          Алан стояв за кухонним столом і щось готував. Саран скористалася моментом, підійшла до нього ззаду та обійняла його за талію. 

       Вона вдихала запах його парфумів та мліла від того, як його спортивне тіло піддавалося її пестощам.

       - Доброго ранку.

       - Це справді добрий ранок. - чоловік взяв дівочі руки в свої та закрив очі, намагаючись зберегти цей момент в пам'яті. 

         Така поведінка дівчини прийшлася йому до смаку. 

      -  Вибач, я вчора заснула.

        - Все добре. Ти була втомлена та ще й захмелена. Тому не дивно, що ти заснула.

       - Наступного разу, обіцяю  - я тебе дочекаюся. 

     Слова Саран змусили Алана повернутись до неї обличчям. Він обхопив її за талію і притягнув на себе. Щоб зрівняти їх погляди, він обперся на кухонну поверхню. Дівчина була нижчою за нього на голову.

         - Саран, все добре. Я нічого не вимагаю. Думаю, це само собою станеться. Адже це безглуздо планувати. – говорячи це, він поправив пасмо волосся, що спадало на її очі.

        - Вибач, я справді трішки хвилююся. Раптом, ми отримаємо не те, на що сподіваємось.

       - Йди сюди.

        Побачивши відчай в очах Саран, чоловік посадовив її на кухонний стіл, а сам розмістився між її ніг.

        - Думаю, не варто з самого ранку займати свою голову безглуздими думками.- Алан доторкнувся губами до лоба дівчини і знову поцілував його.

        - Ти ж мене не кинеш раптом що?

        - Дурненька. Думаєш зовсім не про те і робиш мене якимось збоченцем, ніби мене цікавить один секс. А що тоді мені робити, раптом я тобі не підійду? Раптом, не зможу дати того, що тобі потрібно?

      -  Повна маячня. – дівчина понизала плечима.

      - Чому це?

         - В тебе більше досвіду. А що взяти з мене?

     -   Ми хочемо бути разом?

          - Так.

     -  Тоді, ми постараємося,  щоб згладити всі кути непорозуміння та зробимо все, щоб нам було комфортно один з одним. Добре?

        - Добре.

         - Тепер, давай швиденько поснідаємо, бо на десяту годину нас чекають в адміністрації урочистості.

       - Нас розпишуть? – очі Саран загорілися.

     -  Так. І чекати не потрібно, поки опрацюють заявку... Чи ти б хотіла зачекати?

        - Ні, все добре. Просто, досі не віриться, що все так швидко відбулося. Ніби це сон.

         - Біля входу, лежать ключі від будинку та воріт. Від сьогодні це й твій дім теж.

        - Коли ти все встиг? – здивовані очі повністю поглинали блакить чоловічих очей. Вона лепетала наче маля.

       - Ну... - чоловік не зміг договорити, адже з другого поверху пролунав дзвінок телефону.

       - Чекай. - дівчина спригнула зі столу, оминула чоловічу постать та побігла на звук дзвінка.