Розділ 22

        Саран міцно спала на своєму сидінні, схиливши свою голову до вікна. І щоб її різко не будити, Алан обережно заглушив двигун, намагаючись зробити це майже безшумно.

       Дівчина солодко дрімала і чоловік не смів псувати цю мить. Відкинувшись на сидінні, він дозволив собі спостерігати за нею.

       Він дивився на дівчину з таким захопленням, ніби вона була безцінним раритетом чи унікальним витвором мистецтва. Його погляд ковзав по ніжних обрисах її обличчя, вивчаючи кожну його рису.

       Він запам'ятовував кожен вигин її тіла, кожну веснянку чи родимку. Насолоджувався карамельною шкірою, блукав по густих чорних віях та бровах, окреслював гострий ніс і смакував пухкими губами.

       Тепла посмішка не сходила з його обличчя. Він сміявся сам до себе, дивуючись, як її запальний характер міг поміститися в такій милій постаті.

       Вона була справжньою оманою для чоловічих очей.

       Та миті споглядання тривали недовго. Гавкіт дворових псів різко розірвав тишу і дівчина здригнулася, прокидаючись від міцного сну.

- Саран, ми приїхали. - тихо промовив Алан.

- Де це ми? - Саран напіввідкритими очима окинула поглядом те, що могла розгледіти у темряві.

- У мене вдома.

- Чому ми приїхали до тебе?

- Ти сама захотіла.

- Справді?

- Зможеш йти?

- Я спробую. Мене ще так ніколи не "розмотувало" після алкоголю. Якщо я буду приставати, то зв'яжи мене. Кажуть, я буваю буйною. – дівочий голос містив в собі звабливий характер.

- Добре. - легко погодився чоловік, чим викликав в неї здивований погляд.

- То ти мене справді зв'яжеш?

- Якщо перейдеш межу, то зв'яжу. - легка посмішка блукала на чоловічому обличчі, поки він намагався відстебнути пасок безпеки.

- Тобі не шкода буде мого тендітного тіла? На ньому ж залишаться синці! - жалісливо проголосила Саран, дивлячись йому в очі.

          Небезпечна близькість між ними тривала недовго. Алан відстебнув її пасок і повернувся на своє сидіння.

- Сама попросила тебе зв'язати, а тепер звинувачуєш мене в грубості?

- Ти геть не романтичний. Тому не дивно, що в тебе не закохалася жодна іноземка. - в дівочому голосі відчувалося розчарування.

- Навіщо мені бути романтичним з людьми, до яких я нічого не відчуваю?

- То виходить, те що ти говорив, що я тобі подобаюся - це брехня?

- З таким я не жартую. Ти мені справді подобаєшся.

         Алан вийшов з машини і попрямував до дверей Саран. Його душа раділа. Дівчина була милою, а її хмільний настрій прийшовся чоловіку до смаку.

- Твоя симпатія дуже дивно проявляється... То ти зізнаєшся в почуттях, то поводишся відсторонено. Маєш таємниці, не хочеш ні з чим ділитися. Значить, я тобі анітрохи не подобаюсь. І всі ці зізнання лише для того, щоб я збилася зі шляху й обрала сторону не свого клієнта, а твою.

- Ти ж сама говорила, щоб я не бентежив твій розум.

- У всьому винна я? Ти як чоловік не хочеш взяти ініціативу на себе?

- Боюся, тобі не сподобається.

         Чоловік подав руку і дівчина ступила на бруківку подвір'я, але довго не змогла втримати рівновагу. Алан швидко підхопив її на руки, а двері машини зачинив ногою. Саран не перечила. Здавалося, їй подобалася така забава.

- Чому це мені не сподобається?

- Я владний чоловік, але... я знаю, що тобі імпонує воля. Я не хочу обрізати твоїх крил.

- І що ж тобі не подобається в мені?

- Я відмовив би тебе від справи Скот. Заборонив би так напиватися...

- Ти волієш бути мені татусем чи чоловіком? І взагалі, чому ти так дико реагуєш на цю жінку? Вона ж була дружиною твого близького товариша.

- Бо знаю її як облуплену.

- І тобі її геть не шкода?

- Чекай... Я відкрию двері. - Алан поставив Саран на ноги. Однією рукою він притримував її за талію, а другою відчиняв двері будинку. - Я не мати Тереза. Я адвокат.

         Алан запросив рукою хмільну гостю всередину, але вона притисла його до відкритих дверей і підозріло подивилася йому в очі.

- Але як людині, тобі байдуже, що вона залишиться з дітьми на руках без будь-якої допомоги від їхнього батька?

- Дуже важко розмовляти на такі теми, коли ми маємо різні уявлення про людину. І я не хочу говорити про цю жінку.

- То виходить, коли в нас будуть діти і між нами раптом стане холодно, ти залишиш мене ні з чим? Кинеш своїх дітей напризволяще? Змішаєш з брудом кохану жінку, з якою нещодавно ділив ліжко? - дівчина тицяла йому в груди вказівним пальцем.

- Саран... Ці дві історії ніяк не схожі. І якщо між нами згасне кохання, я віддам тобі та нашим дітям усе, що в мене є. - Алан щиро подивився в очі Саран. Його погляд випромінював чисту правду.