Розділ 19

         - Схоже, між вами і вашою клієнткою є розбіжності. А це приводить до краху. Кому як не вам про це знати, адвокатко Саран. – Алан сів на стіл коло дівчини.

        - Ви приклали до цього свої руки, а тепер з мене насміхаєтесь? – її обличчя подивилося на чоловіка без жодних емоцій, лише ледве помітна усмішка намагалась показати йому власну незламність.

        - Як я можу з вас насміхатися? Я говорю лише факти.

        - Лише за пару днів, жінка змінила своє рішення. Що ви їй такого сказали,  що вона геть все змінила?

        - Те що вона сказала сьогодні, мушу визнати – сам шокований. Все інше – справді моя заслуга.

      - То ось яка ваша тактика? Даєте своєму конкуренту відчуття повної перемоги, а коли той втрачає пильність – вдаряєте його лицем в якісь факти, які не можете показати?

      -  І що головніше – це все діє.

       - Що за факти? Я як адвокатка відповідача повинна знати. Раптом, там щось несуттєве і через свою необізнінність  в юридичному аспекті, мій клієнт у відчаї погодився на ці умови. Давайте будемо відвертими – це настирливий грабунок матері двох дітей.

        - Я люблю дітей, ви не подумайте... Але ви як любляча мати, змогли б лишити своїх дітей,  лише тому що в їхнього батька більший заробіток? – Саран понизала плечима. – Ось і я про те. Емілі теж не цікавлять діти. Не тільки Нейтан монстр.

        - Не розумію, навіщо тоді поєднувати себе шлюбом, якщо немає один до одного почуттів. В результаті страждають діти.

       -  Я не говорив, що тут не було почуттів. Принаймні,  в одного з них була тверда впевненість, що рано чи пізно вони покохають один одного взаємно.

        - Це точно не ваш клієнт. Я бачила його очі. Навіть, коли ти розлучаєшся, ти все рівно щось відчуватимеш до своєї дружини... будь то почуття жалю чи провини. Як не як, стільки років прожили разом. А діти? Склалося враження, ніби вони не його. І знову ж таки, він погодився їх забрати... але що взамін? Його хвилює частка акцій.

       - Розлучення брудна справа. Тобі не варто було погоджуватися на це.

        - Я сама вирішуватиму, на що мені погоджуватися, а на що не погоджуватись. – суворо відповіла Саран.

         - Як скажеш.

       -  Так що ви їй сказали?

       -  Є речі, які я не можу відкрити. Це таємниця батька Нейтана. Ти можеш бути спокійною, все задокументовано. Раптом Емілі зробить щось не так, я відкрию ці карти на суді.

       - Це безпрограшні речі?

      -  Так.

       -  Емілі про них знала?

      - Ні.

       - В мене немає шансу виграти цю справу взагалі? – з жалем Саран подивилася на Алана.

          - Не зовсім. Просто переконай Емілі, щоб вона погодилась на умови мого клієнта і не відмовлялася від дітей. Тоді хоч щось вона матиме.

        - Як я можу в чомусь переконувати, коли як виявляється,  я нічого не знаю! – дівчина загорялася. Їй не подобалась таємність чоловіка, адже вона думала,  що він їй довіряє і може все розповісти. Але він вів себе не як той ніжний чоловік, що тримав її в обіймах та ніжно цілував.

         - Я сказав все, що мав. Все інше по мірі надходження проблем.

      -  Чому ти мені не можеш сказати в чому справа? Невже ти думаєш, що я це використаю проти тебе і якось тобі нашкоджу?

        - Мені це аж ніяк не зашкодить. Проте, це може збити тебе з шляху. Доведи цю справу до кінця з тим що в тебе є. А потім, ми з тобою підведемо підсумок.

        - Ти не можеш так вчинити зі мною. Якщо ми хочемо почати все з початку, ми повинні довіряти один одному.

       - На роботі, ми конкуренти. Ми по різних сторонах барикади. Пам’ятаєш, ти про це говорила. – зупинившись, Алан додав. – Я тобі довіряю. Втім, ця інформація не стосується довіри.

      Саран насупилась і зложивши свої руки на грудях, обперлася на стінку стільця.

        - Не ображайся. Коли так на мене сердишся, мені стає не по собі. – чоловік хотів доторкнутися до її підборіддя, але дівчина відсахнулася.

      -   Те що сказала та жінка... моя майбутня дружина ніколи не повторить її долі.

        - Адвокате, говорите так, ніби це я ваша майбутня дружина.

         - Саран, я не відступлю. Але й ти не грайся зі мною.

          Алан пішов, залишивши дівчину в роздумах.