Розділ 18

        Вже декілька днів поспіль з голови Саран не виходили зізнання Алана.

        Вона не могла повірити в те, що подобалась йому вже давно. Проте, ці міркування розривали інші логічні питання. Якщо це так, то чому він втік. Залишив її страждати, не давши жодної надії, що він теж щось має до неї. А зараз, так легко до неї залицяється. 

        Щось тут було не так. Їй хотілося вірити у щирість Алана, але разом з тим її не покидали відчуття підлого умислу, бо вони находилися по різних сторонах барикад і були суперниками.

       Але, якщо це справді так. То як їй бути. Її роками витримане почуття стало більш сильнішим. Як тільки вона його побачила, все що всередині тліло, зараз горіло мов скажене.

          - Я приймаю всі твої умови, але я відмовляюся від дітей.

        -  Ти геть з глузду з’їхала? Вони більшу частину часу проводять з тобою. Ти не думала, що буде з ними, коли вони зрозуміють, що їхня мати їх кинула.

         - Ти маєш постійний прибуток. В тебе є будинок. А я що? Куди мені з ними податися? – в голосі Емілі чулася твердість власних намірів. Нейтан Скот знову був як обшпарений.

        -  Не прибідняйся. Ти маєш куди йти. Дім твоїх батьків цілком придатний для життя.

        - Там живуть орендарі. Я не можу їх вигнати. Вони мені заплатили за рік наперед.

       -   Емілі, ми не перший день розлучаємось. Враховуючи всю важкість цього процесу – ти б вже давно щось із цим зробила.

        Напрочуд, голос Нейтана став спокійним. Було видно, що йому нестерпне перебування в цьому приміщенні, але він вправно тримав себе в руках.

       -  Адвокате Кісен, що скажете?

    Дівчину ніби облили холодною водою. І їй стало соромно, що частину розмови вона геть не чула. Бо її турбували власні думки.

     Вбачаючи розгубленість дівчини, Алан повторив питання, але з обширним змістом.

        -   Ви знали, що ваша клієнтка хоче залишити дітей на батька?

     Від цих слів, очі Саран ледве не вилізлим на лоб і з обличчям повного нерозуміння, вона повернулася до Емілі.

          - Перепрошую, ми це питання обговорювали в іншому ключі. Думаю, моя клієнтка трішки перенервувала...

        - Якщо я погоджуюся на твої умови, то й ти прийми мої. В решті-решт, дізнайся що таке бути батьком. За стільки років, відчуй весь тягар батьківства. Я не права адвокате Річен? Чи ви теж виховувалися за принципом – чоловік добувач, а жінка – доморабиня? Мій напів-колишній чоловік теж повинен приймати участь у вихованні своїх дітей. Чи ви не погоджуєтесь? Ящо ні, то мені шкода вашої майбутньої дружини. Вона повторить мою долю... Ах, бідна жінка. – на обличчі Емілі виднілася уїдлива усмішка.

           Саран від цих слів зніяковіла. Сама не знаючи чому, але увібрала їх на себе. Ніби це вона буде майбутньою дружиною Алана.

          - Якщо вам тяжко займатися дітьми, то давайте обговоримо графік, за яким діти будуть з батьком. – Алан теж зніяковів, але швидко вернувся у стрій правових норм.

         - Я хочу залишити дітей з їхнім батьком! Він має все, щоб повноцінно їх утримувати. – Емілі стояла на своєму.

         - Ти доросла людина, зроби хоч щось, щоб мати постійний заробіток. Влаштуйся на роботу, врешті-решт. В твоїй пустій голові хоч якась відповідальність повинна бути. В тебе геть немає материнського інстинкту. Якою б мати не була – вона ніколи не залишить своїх дітей.

        - Що за маячня! Якщо я знаю, що життя зі мною  - це щоденні муки в злиднях, то як я, як мати можу їх на таке підштовхнути? Знаючи, що їх батько може подарувати життя, до якого вони звикли.

          - Добре. Тоді ти відмовляєшся від частки, що подарував тобі мій батько. Діти будуть зі мною, а отже подарунок їхнього дідуся повинен бути з ними.

        - Що? Ти безсоромний! – Емілі вибухнула як ніколи. – Я геть нічого не заробила, бувши твоєю дружиною?

         - Всі брендоване ганчір'я, машина – все це можеш забирати. Так як це вбрання тобі більше не знадобиться – можеш продати і будеш мати гроші. Думаю, на ці гроші, ти зможеш спокійно жити десь років п’ять. Звісно, якщо ти нарешті зрозумієш, що в тебе немає чарівного сейфа, що видає гроші без рахунку.

         - Недоумок! Підлий сучий син! Я погодилася на всі твої умови! То невже, я не можу хоч щось вистояти?

        -  Діти будуть зі мною. Ти пишеш відмову від них, а я дам права на одну мою дочірню компанію. Вона невеличка, але прибуток непоганенький. Тобі вистачить. Пограйся в керівника, якщо так хочеш. Але частка батька залишається у мене.

       -  Пане Нейтане, ми повинні все обговорити з моєю клієнткою. Зараз недоречно приймати такі серйозні рішення. Давайте обговоримо вибір пані Емелі на наступній зустрічі. – Саран перехопила їх розмову, адже розуміла, що клієнтка знову погодиться на його умови, попередньо не обговоривши це з нею.

         - Я не маю бажання зустрічатися з цією жінкою знову. Всі прийняті рішення обговоріть з моїм адвокатом.

         - Звісно. Як скажете.

      -  Побачимось в суді, пані адвокатко.