Розділ 14

         Саран поспішала на засідання суду. І хоча Алан забрав флешку, вона знайшла інший вихід з цієї ситуації і тому не відчувала свого програшу.
        Увійшовши в ліфт, вона зустрілася з поглядом чоловіка, що був спершу здивованим, але потім в його очах заіскрилися дві жаринки. А ще потім, дівчина вгледіла в його очах щось схоже на сором.

         - Мої вітання, адвокате Річен.

      -  Саран... доброго ранку.

       - Готові до бою?

         - Невже ми з тобою воюємо?

          - Так. Хіба це можна якось інакше назвати?

       - Що саме?

        - Ви відстоюєте інтереси свого близького друга, а я відстоюю інтереси дружини вашого друга. Ми по різні сторони фронту. Значить, ми суперники.

         - Тобі не потрібно зі мною воювати і щось мені доводити. Я знаю твої сильні сторони. Ти ж була моєю ученицею.

        - В цій ситуації ми конкуренти... І я виконую свою роботу. Багато честі, вам щось доводити. Теж мені. - дівчина огризнулася. 

       - Добре, як скажеш... той поцілунок...

        - Я нічого не відчула. Хоча, дивлячись на вас... я очікувала більшого. - не давши Алану договорити,  Саран перервала його промову та повернулася до нього обличчям. Її погляд був усміхненим, з легким присмаком докору.

       -  Авжеж...

        - Так ще й фотоапарат зламали. Одні лише збитки.

      - Я куплю тобі новий... пробач. 

        -  Адвокате Річен, давайте сконцентруємось на роботі. Не хочу, щоб хтось почув зайве. Містечко маленьке. Чутки розлітаються з силою думки.

        - Як скажеш.

        - Чудово.

         Дівчину, неабияк здивував спокійний стан чоловіка. Він на всі її слова давав згоду і навіть не думав щось оскаржити. Це її трішки біснувало, проте, вона вдала, ніби це вона виграла в цій перепалці. 

       - Чому ти не хочеш переконати Емілі зупинитися на тому, що пропонує їй Нейтан?

       - Може тому, що я розумію долю цієї жінки.

         - Ти так добре її знаєш?

     - Я знаю достатньо,  щоб вимагати для неї справедливого поділу.

         - Ну виграєш ти справу. А потім що? Думаєш Нейтан Скот спокійно прийме поразку і мовчки віддасть половину свого майна для Емілі? А Емілі? Мені дуже добре відома ця особа. Вона теж не вдовільниться отриманим. Вона зажадає більшого. От побачиш. Даремно ти за це зялася.

          - Ви мені погрожуєте? - Саран знову глянула в обличчя Алана. Тепер сперечалися їх очі в тандемі їхніх голосів.

     - Невже я так можу з тобою вчинити?

         Саран лише посміхнулася у відповідь. Вона чудово розуміла, чому чоловік її намовляє.

       Він з Нейтаном Скотом затіяв гру і тепер намагається втілити її в життя. 

         Таким способом він хотів обездолити жінку з дітьми і усвідомлення цього, Саран ще більше ставала в оборонну позицію. 

         - Я хочу тебе вберегти.

         - Не прикривайте цими словами свої злі умисли. Це одна із тактик вашого професіоналізму? То ось чому ви вигравали більшість своїх справ. Ви агрументовано змінювали думку своїх суперників, а ті в свою чергу переконували своїх клієнтів зробити вибір, який вигідний лише вам.

          - Ти справді думаєш, що це мої методи? Невже я настільки поганий адвокат?

       - Може колись ви справляли враження досвідченого юриста, але зараз я бачу зовсім інше.

        - Крихітко, я ще не починав діяти так, як це роблю зазвичай. І я не хочу, щоб твоя репутація зіпсувалася. Сама знаєш, містечко маленьке. Знецінити власне ім’я дуже легко. І знаючи це, я не можу лишити тебе всього, до чого ти так довго та тяжко йшла.

         - Що ви про мене знаєте? Хто я така, щоб ви пеклися про мою репутацію?

         - Твоя проблема в тому, що ти занадто довіряєш людям і не бачиш того, що знаходиться на глибині тієї брудної білизни.

       - Хто б казав!

        - Ти справді хочеш позмагатися зі мною?

       - То давайте вже!

         - Добре. Якщо що, ось це плече готове ловити твої рясні сльози. – чоловік пальцем вказав на своє плече. На що дівчина тільки оскалилася і виходячи з ліфту кинула парочку слів.

         - Не дочекаєтесь! – викрикнула вона і зникла за стінами ліфтової шахти. 

          - Вперта коза. – Алан посміхнувся.