Розділ 14

          Саран поспішала на засідання суду. І хоч Алан підступно забрав флешку, вона знайшла інший вихід із цієї, здавалося б, безнадійної ситуації. Тому, всупереч усьому, вона не відчувала гіркоти поразки, а лише передчуття тріумфу.

      Її серце шалено калатало в грудях, але це був не страх, а адреналін - чистий, п'янкий і натхненний.

   В її голові прокручувався досконалий у своїй простоті план. Вона впевнено йшла коридором адміністративної будівлі усміхаючись голим стінам. Її усмішка була сповнена рішучості та легкої зверхності.

     Алан гадав, що переміг, але він навіть не уявляв, наскільки глибоко помилявся. Цей день мав стати для нього уроком, який він запам'ятає надовго.

    Саран відчувала, як у ній розгорається вогонь - не просто бажання справедливості, а жага перемоги. Вона була готова до битви, до останньої краплі сил, щоб довести свою правоту і показати, що її ніхто не зможе зламати.

      Увійшовши в ліфт, вона зустрілася з поглядом Алана, що був спершу вражено-здивованим, ніби він побачив привида, а потім в його очах спалахнули дві жаринки — іскорки цікавості, змішаної з досадою. А ще через мить дівчина вгледіла в його погляді щось схоже на сором, що швидко змінився на викликаючу байдужість.

       Саран ледь стримала переможну усмішку. Вона знала, що він очікував побачити її розгубленою, зламаною, але натомість він побачив її сильною та впевненою.

       Вона відчувала, як адреналін пульсує в її венах, а в голові чітко вимальовується кожен наступний крок. Цей ліфт, що повільно піднімався вгору, здавався символом її неминучого піднесення. Їхній погляд ще на мить затримався один на одному, ніби безмовний виклик, після чого двері ліфта безшумно зачинилися, запрошуючи їх обох до майбутньої сутички.

- Мої вітання, адвокате Річен.

- Саран... доброго ранку.

- Готові до бою?

- Невже ми з тобою воюємо?

- Так. Хіба це можна якось інакше назвати?

- Що саме?

- Ви відстоюєте інтереси свого близького друга, а я відстоюю інтереси дружини вашого друга… Ми по різні сторони фронту. Значить, ми суперники.

- Тобі не потрібно зі мною воювати і щось мені доводити. Я знаю твої сильні сторони. Ти ж була моєю ученицею.

- В цій ситуації ми конкуренти... І я виконую свою роботу! Багато честі, вам щось доводити. Теж мені. - дівчина огризнулася. 

- Добре, як скажеш... той поцілунок...

- Я нічого не відчула. Хоча, дивлячись на вас... я очікувала більшого. - не давши Алану договорити,  Саран перервала його промову та повернулася до нього обличчям. Її погляд був усміхненим, з легким присмаком докору.

- Авжеж...

- Так ще й фотоапарат зламали. Одні лише збитки.

- Я куплю тобі новий... пробач. 

- Адвокате Річен, давайте сконцентруємось на роботі. Не хочу, щоб хтось почув зайве. Містечко маленьке. Чутки розлітаються з силою думки.

- Як скажеш.

- Чудово.

         Дівчину, неабияк здивував спокійний стан чоловіка. Він на всі її слова давав згоду і навіть не думав щось оскаржити. Це її трішки вкурвило, проте, вона вдала, ніби це вона виграла в цій перепалці. 

- Чому ти не хочеш переконати Емілі зупинитися на тому, що пропонує їй Нейтан?

- Може тому, що я розумію долю цієї жінки.

- Ти так добре її знаєш?

- Я знаю достатньо,  щоб вимагати для неї справедливого поділу.

- Ну виграєш ти справу. А потім що? Думаєш Нейтан Скот спокійно прийме поразку і мовчки віддасть половину свого майна для Емілі? А Емілі? Мені дуже добре відома ця особа. Вона теж не вдовольниться отриманим. Вона зажадає більшого. От побачиш. Даремно ти за це взялася.

- Ви мені погрожуєте? - Саран знову глянула в обличчя Алана. Тепер сперечалися їх очі в тандемі їхніх голосів.

- Невже я так можу з тобою вчинити?

         Саран лише посміхнулася у відповідь. Вона чудово розуміла, чому чоловік її намовляє.

- Я хочу тебе вберегти.

- Не прикривайте цими словами свої злі умисли. Це одна із тактик вашого професіоналізму? То ось чому ви вигравали більшість своїх справ. Ви аргументовано змінювали думку своїх суперників, а ті в свою чергу переконували своїх клієнтів зробити вибір, який вигідний лише вам.

- Ти справді думаєш, що це мої методи? Невже я настільки поганий адвокат?

- Може колись ви справляли враження досвідченого юриста, але зараз я бачу зовсім інше.

- Крихітко, - голос Алана звучав оксамитово, але з ледь вловимою загрозою. - Я ще навіть не починав діяти так, як це роблю зазвичай. І я щиро не хочу, щоб твоя репутація заплямувалася. Сама знаєш, містечко маленьке, а зіпсувати власне ім'я тут - простіше простого. І знаючи це, я просто не можу дозволити тобі втратити все, до чого ти так довго й тяжко йшла.

- Що ви взагалі про мене знаєте?! - Саран кинула на нього розлючений погляд. Її слова кипіли обуренням. - Хто я така, щоб ви раптом так пеклися про мою репутацію?!