Розділ 10

        Всередині Алана склалося відчуття, ніби він втрачає Саран і цього разу назавжди. 

    Чоловік не хотів нехтувати моментом. Він швидкоруч зібрав всі свої речі в сумку та побіг за дівчиною.

     Він ледь не встиг. На останній хвилині, коли двері ось-ось мали закритися, він підставив свою ногу і зайшов у ліфт. 

      Від несподіванки, Саран дивилася на нього, як на якесь надприродне явище.

      Чоловік жадав конкретики. Дівчина наче була з ним холодною, але йому не давало спокою відчуття, ніби вона робила це навмисно. Щоб зрозуміти її справжні бажання, він близько підійшов до неї, не залишивши між ними зручної відстані.

      Дівчина з переляку притислася до стінки ліфту та боязким поглядом дивилася чоловіку в очі.

         - Що мені зробити, щоб заслужити годину твоєї уваги. - його голос був теплим на сприйняття, але серце дівчини відчувало небезпеку від такої близкості між ними. 

       Алан був з нею таким вперше. 

       І хоча, вона була вже знайомою з такою поведінкою чоловіків, проте дії Алана загнали її в тісні лещата та змусили тіло вкритися потом. 

         -  Навіщо це вам? - в дівчини тремтів голос. Вона дивилася на нього боязкими очима, ніби знала до чого можуть призвести такі дії.

        - Я хочу наздогнати те, що опустив.

         - А якщо не вийде?

         - Я зроблю все для цього.

        Алан нависав над Саран, як шуляк над безпорадним курчам.

      Він пильно слідкував за дівочими емоціями. Вона його не відштовхувала, але тримала словесну оборону. І ці миті багато чого значили для нього. 

      Дівчина сердилася на нього, але не ставила між ними межу і це означало, що він їй досі подобався, просто незрозуміло чому, вона це ховала глибоко в серці. 

         - Що ви будете робити з тим що почуєте?

        - Все залежить від того що я почую.

        - Батьки говорили мені, щоб я нічого про себе не розповідала незнайомим людям.

         - Я тобі незнайомець?

          - По правді, ми ніколи не були близькими. Я про вас нічого не знаю, окрім того,  що ви мій колишній викладач і звати вас Алан Річен.

        - Ти б не хотіла знати мене краще? Бо я страшенно хочу знати про тебе все. - слова блукали біля одного з дівочих вух і це ще більше загнало Саран в глухий кут. Від Алана віяло небезпекою і вона не могла вгадати його наступний крок. 

      - Не розумію, навіщо це вам.

        - Як думаєш, навіщо дорослому чоловіку знайомитися з жінкою?

         - Заради сексу...  Хочете мене?

       Ці слова змусили чоловіка відійти і навіть засоромитись. Його вигнуті брови, малювали на обличчі здивування. Було видно, що він не очікував від Саран такої відвертості. 

         - Що ти...

       -  Я вас приваблюю як жінка? – дівчина наступала.

        - Саран.... Ти надто різка. Прямолінійна. - він посміхався. 

        - Так чи ні?

        - Так... але. О, Боже. Саран...

          - Що? Що таке? - вона впевнено дивилася в чоловічі очі і навіть не думала показувати свій бентежний стан. Хоча її тіло втрачало свідомість від кожного свого питання. Проте, вона хотіла показати свій характер і що вона теж може ось так просто його сполохати.

        - Я не хочу просто переспати з тобою. Мені потрібно більше.

       -  Торгуєтесь зі мною?

         - Що? Ні! Я хочу дізнатися, чи ти щось відчуваєш до мене. Мене не цікавить один секс.

        - Ви надто ускладнюєте. Не розумію, навіщо тягнути? Хочете мене?

      -  А ти?

      -  А що я?

       - Ти хочеш мене?

         - Я... я не знаю. - чоловік лише посміхнувся. Він добре знав цей погляд, повний розгубленості. Вся дівоча впевненість вмить зникла і він не став продовжувати цю тему. 

         - То що? Підемо на каву?

         - Ви ж не відстанете, якщо я відмовлюся?

         - Чому ти хочеш мене уникати?

         - Бо ви мій конкурент. Я не хочу плутанини. 

         - Але, це просто кавування. 

       - Професоре,  а ви часто ходите з своїми конкурентами на каву?

        - Тільки з тими,  з ким мені цікаво... Чи для тебе кава значить щось більше? Ти мене боїшся? Чи ти боїшся себе?

         - Нічого такого! Ми йдемо на каву!