Розділ 8

        Алан Річен сидів в глухій темряві. В своїй голові, він вкотре прокручував слова Саран.

        «... зізнаюсь в почуттях. Як не як, ви були моїм першим коханням"... – дзвінкий голос не давав йому спокою.

     Він бентежив його серце і змушував відчувати провину.

     Чоловіка супроводжувало відчуття, ніби він припустився помилки, адже голос дівчини містив стільки болю та образи. А це найменше що йому хотілося. Він ніколи не бажав завдати їй болю чи ранити її тендітну душу. Він хотів лише її вберегти, дати можливість їй розквітнути.

        Куди б він не глядів, перед його очима стояв її бурштиновий зажурений погляд і він не міг позбутися бажання побачити її знову. Проте він не розумів,  сьогодні Саран поставила між ними межу чи дала зрозуміти,  що він має шанс завоювати її увагу.

         Всю ейфорійну атмосферу перебив дзвінок в двері. На порозі стояв Нейтан.

             - Ти вкурсі, що це ти повинен за мною бігати, а не я?

           - Мені нічого боятися. Хіба що... ти мені збрехав і багато чого не розказав.

     Чоловік вдав, що не почув зауважень Алана. Без запрошення він увійшов всередину будинку та всівся на шкіряному дивані, окинувши погляд на атмосферу приміщення.

            - Відсутність світла... міцний алкоголь. Ти знову страждаєш від нерозділеного кохання? Чи досі не забув ту дівчину першокурсницю? Звісно, я тебе розумію. Знайомі місця оживили спогади.

              - Облиш це. Ти ж прийшов сюди не тому що тобі нудно і тобі ні з ким поговорити. – Алан теж сів на диван. Він відкинувся на його спинку та закрив очі.

             - В тебе є план?

            - Ти не відповів на мої питання. І щоб дати відповідь на твоє, я повинен почути тебе. Ти знав, що твій батько віддав свої акції Емілі?

             -  Знав... але я не думав, що Емілі про це дізнається. Це все та адвокатка.

              - Ти думав, ми в пісочниці зібрались гратися? Звісно, вона все перевірить. Це її робота.

              - Я не думав, що Саран Кісен візьметься захищати її. – чоловік взяв стакан і теж налив собі вміст графіну, що стояв на журнальному столику.

              - То ти знав, що у вас є досвідчений адвокат?

          -  Говорю тобі, я сам здивувався, що Емілі її візьме.

              - Чому? Думав, що Саран Кісен злякається тебе і відмовиться братися за цю справу? – Алан продовжував розмову з закритими очима. Він гнівався на Нейтана за приховані деталі, але образ Саран пом'якшував його голос.

           - Вона ніколи не займалася розлученням.

           - І ти вирішив, що розлучення їй не під силу? – чоловік відкрив очі та підвівся з дивану. Не знаючи, де діти надлишок енергії, він пішов до вікна, сподіваючись на те, що картини за ним, змусять його думати тверезо.  - Знаєш, якщо ти так думав, то ти не такий же розумний, як хочеш здаватися.

           - А що? Вона стане тобі проблемою?

            - Не сміши. Я їй не по зубах.

             - Чудово. Значить мені не потрібно буде псувати її кар’єру. З такою привабливою жінкою не варто воювати.

           - Добре, я щось вигадаю.

            - Ах, шкода що я не можу до неї позалицятися...

      Алан від почутого сильно стиснув в руці стакан і той не витримавши тиску, тріснув. Саме цього він боявся найбільше. Нейтан завжди використовував брудні ходи аби позбутися конкурентів чи людей, які йому перешкоджають. 

            - Старий, ти чого?

          -  Ти й пальцем не торкнешся Саран!

            - Звісно. Я собі не ворог. Я повинен бути зразковим сім’янином. Це я жертва. Це мене зрадили.

            - Щодо цього. Ти впевнений, що Емілі тебе зрадила? – чоловік подивився на товариша підозрілим поглядом.

          -   Так. Ти ж бачив світлини.

           - Ти в чомусь її підозрював, якщо замовив за нею стеження?

           - Ні, яке стеження? Робити мені нічого.

          - То ці світлини зробили перехожі люди?

          -  Я не знаю хто їх зробив. Але він чітко знав куди їх відправити.

           - Щось вимагали за них?

          - Ти ставиш дурні питання.

         -  Я виглядаю дурнем, коли мені тичуть докази проти тебе, а мені немає чим їх бити! Тому, якщо хочеш виграти суд і залишитися в плюсі, ти повинен говорити правду. Бо інакше моя блискуча репутація тебе не врятує. – голос Алана звучав суворо. Йому не подобалися таємниці, що плелися за його спиною. Він відчував себе лялькою в руках Нейтана.

            - Добре. Тільки заспокойся. Я не думав, що та адвокатка так тебе рознервує.

          -  Дівчина мала на руках переконливі докази. А я? Твої слова?

            - Я знав, що мій батько збирався віддати акції Емілі і тоді я почав розмірковувати, як змінити його рішення. Були невдалі спроби. Але того дня все вийшло і тут батько впав в кому... Я найняв хлопця, щоб той зробив вигляд, ніби вони з Емілі переспали. Але той бовдур заснув і нічого не вийшло. Він не зробив світлини. Добре, що в готелі були камери спостереження... І толку?