Розділ 6

          Саран повільно ступала коридором будівлі, де за лічені хвилини, за одними із цих дверей, зустрінеться з своїм невзаємним коханням та зіткнеться з болісною реальністю.

       Ця думка пронизувала її наскрізь, викликаючи хвилю нудоти, що підступала до горла. Кожен клаптик її тіла вкривався сирітками, а холодний піт стікав по її спині, наче водоспад.

       Від хвилювання, руки адвокатки стали вологими, долоні тремтіли і здавалося, що свідомість ось-ось її полишить.

   Щоб опанувати себе, вона глибоко вдихнула, але повітря було важким і неначе розчинялося всередині, не дістаючись до легень.

    Дівоче серце калатало так гучно, що вона боялася, що його стукіт почують навіть за зачиненими дверима.

- «Зберися, Саран» - прошепотіла вона собі, але голос був ледь чутним і тремтів наче натягнута струна.

      За вікном починало сутеніти і промені вечірнього сонця, пробиваючись крізь жалюзі, малювали на стінах дивні, витягнуті тіні. Кожна з них здавалася зловісною, наче передвіщаючи біль, що мав настати.

        Саран зробила ще один крок, потім другий, і раптом її погляд зупинився на ручці одних дверей. Це була та сама ручка, яка мала відкрити двері до важкої реальності. І хоч адвокатка вже відкривала багато таких дверей без зайвого клопоту, проте зараз вона відчувала всередині себе гостру суміш очікування і страху.

      Трішки прислухавшись до дверей, жінка вловила приглушений гомін, що свідчив про присутність людей всередині… Він був там. Її невзаємне кохання. Той, хто здатний одним поглядом змусити її серце битися швидше, а одним словом — розбити його на друзки.

       Бідолашна жінка вагалася в своєму рішені і вкотре пошкодувала, що погодилася бути адвокаткою Емілі Скот, але вже не було назад вороття. Єдине, що її хвилювало – це те, чи знайде вона в собі сили приховати те, що відчуває і чи зможе вона вистояти перед тим чоловіком, зберігаючи маску байдужості.

     Перш ніж ступити на поріг цієї кімнати, де на неї чекало невідоме, вона заплющила очі, намагаючись зібрати останні крихти мужності. І коли зрозуміла, що поки не готова, її ноги повели до вбиральні.

        Щоб зібрати себе до купи перед боєм у кабінеті переговорів, Саран шукала притулку у великому дзеркалі. Її руки бережно обмивали палаюче обличчя холодною водою. Раз за разом, вона намагалася поправити шовкову сорочку. Наполегливо збирала волосся до купи і нервувала, коли те не воліло її слухатись.

       Жінка вкотре проходилася своїми очима по своєму зовнішньому вигляду. Придивлялася, чи не перебільшила з вирізом на сорочці. Чи її спідниця достатньо обвиває її талію та чітко окреслює підтягнуті сідниці. 

        Чоловік давно не бачив її і тому вона воліла показати йому наскільки її тіло змінилося, набралося жіночих форм.

      Дівчина вагалася, чи зможе її вигляд привернути увагу Алана. Чи достатньо вона приваблива та сексуальна. Адже їй дуже хотілося,  щоб він звернув на неї увагу.

       Глянувши останній раз в дзеркало, Саран посміхнулася сама собі, намагаючись приховати своє збентеження. Вона й гадки не мала, як вона себе поведе, будучи з чоловіком в одному приміщенні. Чи втримає себе в руках, коли зустрінеться з Аланом і що її чекає потім. 

-  Мої вітання. Я Саран Кісен - адвокатка Емілі Скот. – спершу дівчина протягнула руку для чоловіка своєї клієнтки, не наважуючись першою привітатись з Аланом. Її серце билося мов шалене. А руки трусилися як в бувалої п'яниці.

       Як тільки вона увійшла в залу, то відразу застигла. Знайома постать красувалася з іншим іміджем - стильний класичний костюм підкреслював орлинний погляд чоловіка, що був зосереджений на якихось паперах. Чоловік не відразу підвів погляд. Лише голос Саран змусив його отетеріти на місці. 

        Він ошелешено дивився на дівчину і не міг повірити, що бачить її знову і так близько. Знайома посмішка та очі бурштинового кольору збили його з пантелику. 

       Їх перша зустріч не повинна була бути такою, але доля вирішила вчинити з ними так.

     Поки Саран тиснула руки Нейтану Скоту, Емілі Скот хитро споглядала на Алана та таємно тішилася з свого плану – в цій грі, для неї Саран була козирем.

- Вітаю. Сподіваюсь, ви знайдете крапки дотику в нашій справі, бо з колишньою дружиною неможливо домовитись. Вірю, на відміну від неї, ви володієте здоровим глуздом. - голос Нейтана Скота був улесливим. Він намагався задобритись перед Саран, адже йому було відомо про її методи роботи. 

- Мушу вас розчарувати. Я адвокат вашої дружини. А вона моя клієнтка, тому я буду діяти в її інтересах. 

    Саран відповіла поважним голосом. Попри різні ситуації, специфіка роботи вимагала від неї стриманості та відсутність емпатії, адже від цього залежав її успіх.

       Потиснувши руку Нейтану Скоту, дівчина наважилася привітатись з Аланом першою. Бо добре бачила, що чоловік був шокованим.  

     Біла сорочка, що виглядала з-під темної тканини піджака освіжала його ідеальне обличчя та витісняла блакитні, як лагуна, очі.

       Від прихованих споглядань, дівчина ледь проковтнула слину, що стала в горлі мохеровим клубком. 

       Знайомий чоловік був їй незнайомцем з більш привабливими рисами тілобудови та обличчя. Від цього, тілом Саран прокотилася хвиля приємних відчуттів та невідомий острах.