- Знову ви? Я ж вам усе пояснила. - голос Саран звучав втомлено, але в ньому вже відчувалася нотка роздратування.
Було ще надто рано, коли адвокатка йшла до свого кабінету і побачити біля дверей ту саму наполегливу жінку стало для неї справжнім шоком.
- Ви моя остання надія. Благаю, допоможіть. - відчай у голосі незнайомки був таким гучним, що майже відчувався фізично, але адвоката була невблаганною.
- Я не можу взятися за цю справу. Все, окрім розлучень. - Саран розвела руками, намагаючись зберегти професійну дистанцію.
- Я обіцяю, що з собою нічого не зроблю, а мій чоловік - тим паче. - випалила жінка, і її слова, здавалося, завмерли в повітрі, викликавши у Саран химерне відчуття.
- Що?! - здивування спотворило обличчя молодої адвокатки.
- Я знаю, що у вас була невдала справа і через це загинула людина... Якщо причина в цьому, то запевняю - зі мною все буде добре.
- Звідки... – Саран була приголомшена. Ця жінка знала її найпотаємніші таємниці і це їй абсолютно не подобалося.
- Мені охоронець сказав... не сваріть його, він хотів як краще.
- Байдуже...
З важким зітханням Саран відчинила двері і її рішучий жест запросив непрохану гостю до свого кабінету, наче відчиняючи двері до нової небезпечної інтриги.
- Чому ви так хочете, щоб цю справу вела я? Я навіть гарантії не можу дати, що з цього щось вийде. Самі говорите, що адвокат вашого чоловіка – пан Річен. Боюся, в мене забракне сил йому протистояти. Самі ж про це знаєте, але незрозуміло чому наполягаєте. Знайдіть собі більш компетентного фахівця.
Адвокатка знімала з себе верхній одяг, але продовжувала вести розмову.
- Я вчора зустрічалася з ним. - Емілі Скот почала говорити з несподіваною інтонацією, що межувала з відчаєм. - Він, безперечно, майстер своєї справи, але боюся, його сліпа довіра до мого чоловіка та дружні стосунки, стануть непереборною перешкодою. Він допустить фатальну помилку, адже не бачить правди. Ми ж з вами - чужі люди, керуватимемося виключно здоровим глуздом… Зрозумійте, це ваш шанс - втерти носа такому адвокату як Алан і цим самим злетіти на вершину рейтингу серед місцевих фахівців.
- Важко повірити, що вас так щиро хвилює мій рейтинг. - Саран скептично посміхнулася. У її погляді читалася недовіра.
- Ви мій крок до перемоги! - заявила Емілі і в її голосі пролунала неприхована відчайдушна надія.
- Пані... - Саран зупинилася на півслові, усвідомивши, що досі не знає імені цієї впертої жінки.
- Емілі Скот... Мене звуть Емілі Скот.
- Пані Емілі Скот. - голос Саран став холодним та відстороненим. - Ви не дуже переконливі. Я не відчуваю, що вам справді потрібна моя допомога.
- Вислухайте мене. - Емілі зробила крок вперед. Її очі благали. – І якщо після цього ви не захочете взяти цю справу - я відступлю. Обіцяю.
- Обіцяєте? - у голосі Саран прозвучала тінь сумніву, але цікавість, помножена на неочікувану пропозицію, взяла гору.
Жінка кивнула і, зібравшись з духом, почала розповідати свою історію.
Саран взяла до рук свій планшет, періодично роблячи нотатки. Вона пильно спостерігала за потенційною клієнткою, намагаючись відокремити правду від сумнівних тверджень.
- Добре, я візьмуся за вашу справу, але за однієї умови. Ви будете говорити виключно правду. В іншому випадку, наша співпраця буде неможливоюю - заявила адвокатка, хоча її внутрішні думки дещо відрізнялися від сказаного.
- Я обіцяю. - швидко відповіла Емілі.
- Якої мети ви прагнете досягти? - запитала Саран. Її тон був нейтральним та професійним.
- Я бажаю отримати половину всього майна, набутого нами у шлюбі.
- Діти?
- Я не очікую, що чоловік братиме повну опіку. Він ніколи серйозно не займався їхнім вихованням. Його найвразливіше місце – компанія.
- Ви прагнете отримати половину акцій, не маючи досвіду в управлінні бізнесом? Це помста, чи у вас є конкретний план? - Саран перейшла до більш прямих запитань.
- У мене є сини. Я повинна забезпечити їхнє майбутнє.
- Заощадження? Нерухомість? Автомобілі? Чи є у нього інші діти, окрім ваших спільних?
- Батьківський будинок. Мій автомобіль - це подарунок моїх батьків. Спільних рахунків немає. Інших дітей немає... - Емілі на мить замовкла, а потім з вимушеною посмішкою додала. - Принаймні, хочеться в це вірити.
- Зрозуміло… Пані Емілі Скот, ми підпишемо договір на надання правової допомоги, щоб я могла представляти ваші інтереси в суді.
- Добре... Пані Саран, у мене є ще дещо. - Емілі Скот дістала з сумки білий конверт і адвокатка поспішила зазначити кордони своєї діяльності.
- Оплата послуг після того, як підпишете контракт…
- О, ні… це світлини, що стосуються справи…
- Я вас уважно слухаю.