Розділ 4

          Осінні сутінки м'яко заповнювали кімнату перемовин, огортаючи просторий зал відчуттям спокійної розкоші.

        Стіни, пофарбовані в теплі тони, ніби оживали під лагідним промінням пізнього листопадового сонця, яке здавалося, наповнювало все навколо тихим передчуттям. Проте, попри цю затишну гру світла, на обличчях присутніх не відбивалося й тіні безтурботності.

        Нейтан Скот, повністю поглинений екраном свого телефону, здавався відсутнім у цьому місці й часі.

        Алан же, зосереджено готуючись до перемовин, мимохідь оцінив напружену позу Емілі Скот і задоволена посмішка ледь торкнулася його губ. Він відчував майже фізичну впевненість у тому, що ця зустріч не затягнеться надовго.

    - Дивні ігри долі, Алане! Ще вчора ти був свідком нашого кохання, а сьогодні – наш суддя. Життя – майстер несподіванок, чи не так? - жінка супроводжувала свої слова легкою уїдливою посмішкою. Вона прискіпливо дивилася на чоловіка, проте той наполегливо уникав цих дивоглядок.

- Ти маєш рацію, Емілі. Життя бумерангом повертає всі недолугі речі, які хтось колись вчиняв. І розплата завжди буває гіркою. - їхні очі зустрілися, і в цьому мовчазному обміні промайнула напруга.

- Ми всі не святі. Так що тепер? Не жити? Все життя розплачуватися за гріхи, які колись вчинив?

- Завжди потрібно вчиняти по совісті. - чоловік відповідав холодно, адже добре знав підступність жінки, що сиділа навпроти нього.

         Це була перша зустріч адвокатів, на яку Емілі Скот прийшла сама. І тому вона всіма способами намагалася задобрити адвоката свого напів-чоловіка.

- Невже? Сподіваюся, ти справді керуватимешся справедливістю... бо, як ти сам сказав, розплата буває особливо гіркою.

- Рішення ухвалить суддя. Моє ж завдання – чітко донести позицію мого клієнта.

- Клієнта? Алане, не сміши. Між близькими друзями не буває клієнтських відносин. І в мене великі сумніви щодо твоєї об'єктивності в цій справі...

- Емілі, припини! Досить з нас. Давай все мирно обговоримо та розійдемося без образ. Між нами вже давно немає жодних почуттів... – з глибоким зітханням Нейтан Скот увійшов у їхню дискусію. Відклавши гаджет, він звернувся до жінки, чия поведінка, мов змія, виявляла відчайдушні спроби відновити втрачені позиції.

- А хто сказав,  що я благатиму тебе повернутися? Ти не настільки незамінний чоловік. Я лише хочу забрати своє! Що належить мені по праву! 

- Які в біса права?! Ти ніколи не цікавилася справами компанії. Що тут належить тобі? – чоловік, киплячи від люті, відкинув останній залишок самовладання.

- Половина акцій точно мої. – голос Емілі лишався незворушним, а в її очах танцювали іскри таємного тріумфу, насолоджуючись агонією Нейтана Скота.

- Емілі, не виводь мене! Ти не отримаєш жодного відсотка! Я ляжу кістьми, але ти не візьмеш нічого... Нічого, чуєш?! - його крик відбивався від стін, відчайдушно намагаючись достукатися до неї, викриваючи його найбільший страх – втратити контроль над здобутим.

- Мій час був поглинений народженням і вихованням твоїх дітей, позбавляючи мене можливості розвивати власну справу. Тепер я просто заберу свою половину і оберну її на свободу...

- О, справді? А хто ж заважав тобі займатися тим, чим душа бажає? Я, Емілі?

- З двома дітьми на руках, які потребували всього мого часу?!  Ти хоч раз простягнув руку допомоги? Якби хоч тінь твоєї присутності була у вихованні, я б мала час для себе. Тепер настала твоя черга платити. І ця ціна буде високою.

- Я не дозволю знищити все, що вибудував власними руками! Тож, давай розійдемося по-доброму, бо інакше... інакше тобі буде значно гірше. Я вже ледь стримуюся, а доведеш мене до білої гарячки – лишишся геть ні з чим, Емілі!.

            Жінка дозволила собі ледь помітну посмішку, зберігаючи при цьому вражаючу, майже лякаючу незворушність.

- Все буде по закону! Цей бізнес ти маєш завдяки мені. Твій батько дав тобі стартовий капітал лише тому, що в тебе народився син. Хоч ти й забув, але я чітко все пам’ятаю... до останньої деталі!.

- Якщо ти все знала… – голос Нейтана став небезпечно тихим.  – то чому тоді погодилася? Тепер ти мені говориш про свої права?

- Так. Тому що я їх маю. Чи не так, пане адвокат? - Емілі перевела погляд на Алана.

       Чоловік, який досі був лише мовчазним спостерігачем, добре знав їхні характери і не дивувався цій драмі. Проте, будучи адвокатом Нейтана, він був змушений відстоювати його інтереси, всупереч кожному слову Емілі.

- Звернімося до раціонального аналізу ситуації. Кожен з вас, в рамках цього шлюбу, реалізував свої стратегічні інтереси. Мій клієнт, діючи з максимальною передбачуваністю, завчасно окреслив параметри взаємодії, які були вами акцептовані, про що свідчить наявний документ. Чи підтверджуєте ви автентичність даного підпису? - чоловік, з вивіреним рухом, представив Емілі документ для візуального ознайомлення.

- Що?! Ти... Ти підсунув мені цю гидоту?! Ти – жахлива людина, Нейтане! – розпач спотворив жіноче обличчя, а її голос здався розбитим та переривчастим. Емілі й гадки не мала, що колись підписувала подібне.