ГЛАВА 4. ТАЛАН

1872 рік

Тільки-но четвірка зникла в темному отворі вузького печерного лазу, як Чжен кинувся до скрині, на ходу виймаючи з-за пояса відмички. Поки решта повернеться з важкими глеками, у нього є не менше півгодини. Цього має з гаком вистачити на два замки, якими б іржавими вони не виявилися. Та що йому два замки, якщо він в Тайвані відкрив на парі великий голландський сейф всього за дві хвилини. Чжен нервово реготнув, радіючи своїй удачі. Ось і зараз, ці нетями навіть не помітили, як він прихопив з печери жменю дублонів, інакше б не залишили його в човні стерегти скриню.

Його талан і на цей раз не зрадив Чжена. Йому навіть не довелося докладати якихось особливих зусиль, щоб потрапити на острів. Бородатий боцман на прізвисько Клешня всього за шість пенсів погодився виклопотати йому місце в шлюпці Кульгавого Дона, як його називали матроси.

Ясна річ, що після довгого плавання кожен був би не проти розім'яти ноги і взяти участь у пригодах, але Чжен — це інша справа. Поживу Чжен відчував нутром. Що, скажіть, могло знадобитися цьому старому пройдисвітові на загубленому острові? У Чжена сумнівів не було — іспанець приїхав сюди за тим, що колись залишив. І це щось має бути настільки коштовним, щоб окупився майже піврічний фрахт шхуни, нехай навіть такої невеличкої, як Красуня Мері.

А там, де є щось цінне, спритному злодюжці завжди знайдеться, на чому погріти руки...

Тремтячими від нетерпіння пальцями Чжен обчистив від іржі перший замок. Зазвичай за роботою він був більш стриманим, але побачене в печері могло позбавити здорового глузду навіть самого спокушеного пройдисвіта. Щедра уява Чжена гарячково малювала феєричні образи того, що могло бути приховане в скрині за двома замками, якщо в печері золоті дублони і злитки валялися просто долі, упереміш з глиною і черепками розколотих глеків...

***

Після того як шлюпка дісталася піщаного пляжу, кульгавий іспанець упевнено повів їх вздовж схилу, щось видивляючись на голій кам'яній стіні. Нарешті він зупинився і наказав матросам влізти на схил і розібрати невеликий завал, за яким відкрився вхід до печери.

Процесія запалила ліхтарі і факели і низкою рушила вузьким тунелем з низьким склепінням.

Не інакше як заслугою незмінної удачі Чжена було і те, що він йшов останнім. Тому що бідолаха по імені Щасливчик П'ю, який ішов попереду ланцюжку, вже на першій розвилці, менше ніж за сотню кроків від входу, послизнувся в лайні кажанів, що геть покривало тут спід печери, і наштрикнувся на гострий кілок, який невідомо звідки тут опинився.

«Як болотна бабка на голці кактуса», — подумав Чжен, згадавши свої дитячі забави.

«Ось тобі і «щасливчик», нічого сказати», — посміхнувся він і одразу ж послизнувся сам. Точніше, оступився — в похилому дні печери, під товстим шаром гуано, ховалася ніби навмисне видовбана ямка.

Боязко подивившись на закривавлений кілок, що наскрізь прохромив нещасного Щасливчика і на цілий фут стирчав з його спини, Чжен витер вимазану в лайні руку об штани П'ю, ноги якого ще дрібно тремтіли в передсмертній агонії, і витяг з-за халяви його чобота свій кинджал, який бідолаха виграв у нього в карти тижнів зо два тому. П'ю шахраював, і Чжен схопив його за руку, за що одразу поплатився вибитим зубом.

 «Це тобі кара небесна», — зловтішно подумав він і поквапився наздоганяти решту.

Ті, що йшли попереду, трохи забарилися, розглядаючи щось в світлі смолоскипів, після чого повернули у вузький бічний прохід.

Чжен не встиг розгледіти, що їх зупинило, — щойно він наздогнав процесію, величезний араб схопив його за комір і, буквально протягнувши уздовж всього ланцюжка, поставив попереду. За мить у нього з рук забрали єдиний ліхтар, що залишився після падіння П'ю, і сунули смолоскип.

Цей Алі був суворим чолов’ягою, з таким не посперечаєшся. Якісь матроси вважали його німим, інші стверджували, ніби чули, як він розмовляв з іспанцем. Але на всі питання, які Чжен намагався йому задавати ще на початку плавання, коли сподівався втертися в довіру, він лише загрозливо посміхався, скалячи свої рідкі зуби.

Млявий смолоскип плямами вихоплював з темряви фрагменти низького склепіння і гладких горбистих стін. Чжен рухався повільно, боязко озираючись. Джонні Кувалда, який ішов позаду, раз по раз штовхав маленького тайця в шию.

Раптом Чжен за щось зашпортнувся. З темряви миттю виринула тінь і, зачепивши волосся, промайнула над його головою. Джонні зойкнув і важко повалився на тайця, який інстинктивно присів. Смолоскип здорованя з силою вдарився об підлогу, обсипавши Чжена іскрами. На обличчя закапало щось гаряче і липке.

Вдруге удача Чжена вберегла його сьогодні від загибелі...

Решта, притискаючись до гладких стін тунелю, обережно обійшли простерте на землі тіло здорованя, зі спини якого стирчало вістря клинка, що пробив його наскрізь.

На черговій розвилці Дон Мігель зупинив процесію і, піднісши до самого обличчя ліхтар, довго водив носом по вицвілому зім'ятому клаптику паперу, після чого мовчки махнув рукою вправо.

Покружлявши ще трохи вузькими коридорами, вони дісталися заваленого камінням входу в боковий тунель.

— Сюди, — прохрипів Кульгавий Дон, тицьнувши пальцем.

Чжен з двома матросами швидко розібрали завал. Могутній Алі допоміг лише відсунути величезну брилу, яка захаращувала прохід.