ГЛАВА 2. СПЕКА

1877 рік

Величезний кондор завмер в геральдичній позі. З розтуленим дзьобом і піднятими крилами він наче зійшов з герба якогось войовничого ордена. Від пекучих променів яскравого тропічного сонця, яке вперше за кілька днів з’явилося поміж суцільних дощових хмар, клітку прикривав фок, але в його прозорій тіні було чи прохолодніше, за відкриту палубу. Просвічуючи крізь парусину, сонце швидко нагрівало вологі дошки, над якими маревом коливалися цівки гарячого повітря. Над палубою висіла задуха.

Тояроко, який був не набагато вищий за свого пернатого годованця, просунув між прутів спійманого напередодні щура. Кондор притис його своєю жорсткою пазуристою лапою до долу і, витягнувши довгу голу шию, загрозливо зашипів, показуючи гострого рожевого язика. Гребінь і шкіра на його голові почервоніли.

Видовище годування величезного птаха вже не викликало у пасажирів того захопленого ажіотажу, яким це дійство супроводжувалося в перші дні, коли Гурій з Тояроко тільки зійшли на облавок «Амазонки» зі своїм незвичайним вантажем. Сьогодні всі скупчилися на кормі, де була можливість вдихнути ковток свіжого повітря, яке гнало парусно-парову шхуну до екватора.

Вантажопасажирське судно «Амазонка» водотоннажністю близько чотирьох тисяч тон було типовим бродягою, які в ті часи тисячами борознили простори океанів, здійснюючи нерегулярні рейси і перевозячи попутні вантажі. Воно йшло з групою англійських переселенців з Дувра в Сан-Франциско, звідки заповзятливі емігранти планували перебратися в багаті малозаселені землі Орегону. Його трюми були повні сизалем з Ріо-де-Жанейро і чилійською селітрою з Вальпараїсо.

Гурій поспішав дістатися Пайти до початку сезону дощів, але, просидівши там майже три тижні і отримавши відмову від цілої дюжини суден, що прямували в Штати, зрозумів, що застряг надовго. І коли зливи вже припустили щосили, торговий агент великого вантажопасажирського судна, яке заходило в порт на бункерування, без довгих умовлянь, але за чималі гроші, погодився взяти на облавок двох мисливців з їхнім екзотичним вантажем.

Спочатку Гурій зрадів такій оказії, але вже за кілька днів в нього почали виникати сумніви, чи доживуть в таких умовах його тварини до прибуття в Сан-Франциско. Величезна посудина постійно здригалася, в її надрах щось гуркотіло, невисока димова труба пашіла жаром і точила навколо себе нестерпний чад горілого вугільного пилу, який тут, серед океану, здавався геть неприродним. Крім того, на судні смерділо їдким мастилом, яке використовували для обслуговування парової машини.

Наступного ж ранку Гурій прибрав тварин з трюму. Клітку з кондором підняли на бак, а величезну двадцятифутову анаконду, яку мисливці перевозили в полотняному лантусі, боцман, щоб не лякати пасажирів, дав згоду помістити в підшкіперську. Час від часу Гурій навідувався туди і поливав лантух водою, щоб тварина не задихнулося від спеки.

Це була сьома експедиція Шилова в Південну Америку. За майже півтора десятка років вони з Тояроко обійшли обидва континенти, полювали на кад’якських ведмедів біля південних берегів Аляски і на алігаторів у Флориді, на ягуарів в Бразильському Мату-Гросу і на чорних кайманів в низов'ях Амазонки. Колекціонер з Каліфорнії — щуплий рухливий дідок — виявився досить активним організатором і мав зв'язки по всьому світу, тож нестачі ані в замовленнях, ані в грошах у мисливців не було.

Гурій зачинив за собою двері в підшкіперську і, підійшовши до клітки, біля якої порався Тояроко, сперся на планшир. Він зробив глибокий подих, намагаючись набрати повні груди, але тепле вологе повітря не принесло свіжості, до чаду вугільного пилу і смороду машинного мастила додався затхлий дух прілих конопель. Гурію раптом стало щиро шкода пасажирів, які пливли з самої Англії, змушені багато місяців слухати цей гуркіт і дихати смородом в оточенні постійно замурзаних матросів.

На гадку спали його минулі морські подорожі. Легкі вітрильні судна безшумно линули хвилями. Все в них було природно і гармонійно, і тишу порушували лише шерхіт вітру в снастях, плескіт хвиль за бортом, та мірне поскрипування такелажу, під яке було так приємно дрімати. Але на цьому судні перебувати в каютах було геть неможливо, лише зливи та необхідність відпочити і зігрітися холодними ночами могли загнати людей в тісні задушливі коробки, де вони почувалися, напевно, не краще, ніж цей кондор.

Гурій подивився поверх клітки на корму, де рятувалися від задухи пасажири, схожі на всіх пасажирів на світі — знемагаючи від вимушеного неробства, вони виправдовували його тим, що їм нібито конче потрібно потрапити туди, куди вони так прагнуть...

Одна тільки пара була настільки зайнята розмовою, що не помічала ані спеки від розжареної труби, ані гуркоту парової машини. Ці двоє постійно трималися відособлено, ведучи свою нескінченну суперечку. Ось і зараз вони усамітнилися на баку і тихо про щось перемовлялися.

Чоловік, не зважаючи на спеку, був одягнений в застебнутий на всі ґудзики костюм. Він повчальним тоном утлумачував щось своїй гостроносій супутниці — худосочній пані з неприємним виразом обличчя і млявим волоссям, яке пасмами стирчало з-під манірного капелюшка. Всім своїм виглядом демонструючи незгоду, вона лише зрідка роздратовано кидала в його бік незадоволені фрази. Це були переселенці, які прямували з Портсмуту до Каліфорнії. Гурій не міг утямити, як за стільки місяців спільної подорожі люди так і не спромоглися з'ясувати стосунки.

З ними була дівчинка — щупла виснажена дитина років шести з гострим поганеньким обличчям блідого кольору, на якому серед суцільного ластовиння двома блакитними озерами світилися величезні очі. Визираючи з-за спідниці матері, дівчисько крадькома спостерігало за тим, як хижий птах рве свою здобич. Дитяча міміка жваво відображала відчайдушну боротьбу відрази і цікавості, яка, беручи гору, не давала дитині відвести погляду від шокуючого видовища. Іще на маленькому личку явно читався острах — дівчинку лякав вдвічі більший за неї птах, лякав вигляд здоровезного чоловіка з сивіючою бородою і суворим поглядом з-під кошлатих брів. Але більш за все вона боялася маленького моторного дикуна з дивною зачіскою і засушеною людською головою розміром з кулак, яка висіла в нього на грудях.