П’янкий трунок золота
Епіграф
"Йому не давала спокою одна тільки гадка, що залишене золото буде покинуто назавжди. Він міг спокійно спочити, лише переконавшись перед смертю, що за нього, як і досі, буде литися кров і хтось різатиме горлянки".
Ч. Нордхофф, Д. Н. Холл.
Чарівні землі південних морів
Зійшовши над землею, Сонце дарує людям надії, спонукає мріяти про майбутнє, будувати світлі плани… але варто йому сховатися за обрієм, як світ занурюється в темряву, залишаючи людей наодинці з їхніми, пристрастями, вадами і спокусами.
Бентежна уява малює неіснуючі обриси, в темних куточках свідомості юрбляться жахи, з потаємних щілин розуму виповзають створені ними химери, породжуючи заборонені бажання.
І тоді у людей народжуються таємниці...
Намагаючись приховати свої таємниці від Сонця, що сходить, люди доручають їх Океану...
Але Океан, нечуйний до людських надій і бажань, байдужо перетворює нанівець всі їхні мрії та сподівання…
і лише ревно оберігає довірені йому таємниці...
#1456 в Детектив/Трилер
#287 в Історичний роман
Відредаговано: 04.01.2024
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
