Вхід у суть справи

Перше травня 2025 року, десь у Голівуді, на кіностудії.

Сценарист перевіряє достовірність сценарію, вкотре попросивши детектива розповісти трохи про себе та завершену справу. (Далі — монолог детектива.)

Отже, з чого почати... Мене звати Марк. Раніше я працював у поліції, адже завжди хотів приносити користь і безпеку в цей світ — почав із рідного міста, Нью-Йорка. Але оскільки робота в поліції не давала вагомих результатів, а більшість часу займала паперова робота, я вирішив стати приватним детективом класу С. Переважно отримував замовлення на перевірку вірності або пошук викрадених речей, рідше — на пошук самих грабіжників.

(Про себе досить, давай до суті справи, — сказав сценарист.)

Гаразд, перейду до суті. Як згодом з’ясується — справи, яка була для мене зовсім не простою.

7 червня 2020 року.

Отже, моїм черговим завданням було пограбування ювелірного магазину «Золотий дракон». Ось усі вихідні дані справи, зібрані з камер спостереження, свідчень очевидців і постраждалих:

Помаранчевий автомобіль марки Шкода фабія 2004 року випуску із тонованими вікнами під’їжджає до магазину. З лівих задніх дверцят виходить чоловік приблизно 180 см зросту, з довгим темно-каштановим волоссям, у сонцезахисних окулярах та медичній масці на обличчі. На руках — рукавички фокусника, вдягнений у помаранчевий плащ та білі кросівки.

Цей чоловік дістає з багажника розкладний стілець і мотузку. Стілець ставить так, щоб людина, яка на нього сяде, дивилася на вітрину магазину, а потилицею була повернута до заднього правого вікна авто.

Грабіжник, якого далі я називатиму «Другий», починає привертати увагу випадкових перехожих, азартно вигукуючи:

— Спробуйте виграти від десяти до ста доларів, треба тільки вийти зі складної ситуації!

Згодом знаходиться доброволець, який вирішує спробувати виграти гроші. Він питає, — у чому суть ситуації, з якої треба вийти?

Другий відповідає, — перше завдання, потрібно просто сісти на стілець — за це ти вже отримаєш 10 доларів. Друге завдання, спробувати розв’язати вузли, якими я тебе зв’яжу, не впавши зі стільця — за це ще 10 доларів. Якщо не вийде — не біда. Можеш перейти до третього, фінального завдання. Його ти почуєш від мого друга, якого звати «Перший», він сидить у машині та уважно стежитиме за виконанням, підказуючи та даючи поради. За повністю виконане фінальне завдання отримаєш 80 доларів. Завдання займе від 15 до 20 хвилин.

— Домовились, — сказав доброволець і сів на стілець.

Другий починає зв’язувати руки за спиною, а ноги — до ніжок стільця. Потім злегка відчиняє задні дверцята авто, просуває руку і загадково каже, — ну що, Перший, почнемо?

— Почнемо, — відповідає Перший.

Другий зачиняє дверцята, й у склі з’являється маленький отвір. Другий допомагає добровольцю обернутися — той бачить у віконці дуло пістолета-кулемета «УЗІ». Потім повертає його обличчям до вітрини й шепоче на вухо, — якщо не слухатимеш Першого, він тебе застрелить або підірве, бо в салоні повно вибухівки і її вистачить, щоб стерти в пил усе в радіусі 30 метрів.

Другий випростався й спокійно йде і заходить до «Золотого дракона».

Персонал, що бачив і чув лише, як хтось за вітриною азартно втягував перехожих у гру, й нічого не підозрював. Не встигли працівники спитати, у чому суть гри, як Другий різко витягує «УЗІ» з-під плаща й наказує всім підняти руки. Потім упевненим голосом повідомляє, що в салоні машини сидить спільник із великою кількістю вибухівки, якому нічого не варто підірвати цілий квартал разом із собою. Він просить відвідувачів сісти в куток магазину, а працівників скласти всі прикраси з прилавків та гроші в сумку.

Поки персонал складає ювелірні вироби, Другий наказує відвідувачам зателефонувати до поліції й повідомити, що в магазині «Золотий дракон» відбувається пограбування, а в помаранчевій машині поруч — спільник із великою кількістю вибухівки та ще одним заручником. Після дзвінка — покласти слухавку. Далі він каже: коли приїде поліція, відвідувачі можуть вийти на вулицю й просити всіх перехожих відійти якнайдалі, бо тут закладено вибухівку. Підійти до поліцейських і попередити, щоб не наближалися до машини й магазину ближче ніж на 30 метрів, бо окрім заручника на стільці й у магазині, ще один — в авто, а спільник — терорист-смертник.

Приїздить поліція. Відвідувачі виконують усе, що сказав грабіжник.

Коли працівники зібрали всі коштовності, Другий узяв сумку й пішов до авто. Сказав добровольцю на стільці, — майже виграв. Коли моєї машини не буде видно й чути то можеш попросити поліцію розв’язати тебе. А щоб отримати свій виграш, подай на мене до суду й вимагай моральну компенсацію на сто доларів. За більше — я тебе вб’ю.

Крикнув поліції, щоб не наближались до машини ближче ніж на 30 метрів, бо це може вивести з себе спільника й він підірве всіх, включаючи ще одного заручника в авто. Обережно сів у машину на ліве заднє сидіння.

Двигун завівся — авто проїхало буквально п’ять метрів і зупинилося.

Протягом п’яти хвилин у салоні була тиша. Її перервав Перший запитанням, — що ти там шукаєш?

Другий відповів, — здається, головну річ, заради якої ми сюди й приїхали, не поклали.

Знову тиша.

Ще через сім хвилин Перший питає, — ну що, поїхали? — і авто стрімко рушає до огорожі. Двигун реве так, ніби водій не знає про коробку передач. Машина пробиває поліцейське огородження, мчить у бік парку й врізається в дерево. Відбувається вибух. Ніхто не постраждав, бо всі встигли відійти. У тому, що лишилось від машини, не знайшли жодної частини тіла — хоча салон ніхто не покидав.

— Хмм... добре... все написано правильно за вихідними даними. А тепер, Марк, переходимо до того, як відбувалося розслідування, — сказав сценарист, перевіряючи текст сценарію на можливі пропущені деталі.