Глава 12.

Повернулась у квартиру Соколовського я уже після десятої. Він відчинив двері, уважно оглянув мене з голови до ніг і розчаровано помітив:

- Якась ти не дуже п’яна…

Я весело розсміялася:

- А в тебе були плани на цей вечір?

- Та не те що б… - протяжно мовив він, закриваючи двері на замок.

Я зняла балетки, а Женя подав мені зв’язку ключів. На німе питання у моїх очах він відповів:

- Поки ти живеш у мене, гадаю, буде краще щоб у тебе були свої ключі.

Я повільно й трохи спантеличено кивнула, взяла ключі та поклала собі в рюкзачок. Я звісно не збираюсь тут надовго застрягати, але нехай буде.

Женя розвернувся і попрямував у вітальню, з якої долинали свист і гучні крики.

- Я дивлюсь матч. Хочеш зі мною? – запитав він, обернувшись перед дверима в кімнату.

- Це ж зараз чемпіонат світу? – пригадала я.

- Так.

- А хто грає? 

- Англія з Францією. Матч саме розпочався.

Я кивнула наче мені не все одно хто там сьогодні гасає по полю.

- Чудово, - з ентузіазмом промовила я, - Хочу!

Соколовський радісно посміхнувся і махнув мені рукою, запрошуючи заходити.

Ми плюхнулись на диван перед кавовим столиком. На столику уже завбачливо стояли мисочка з горішками та дві пляшки пива. Одна відкрита, друга закрита. Це він для себе другу приготував чи для мене?

- Будеш пиво? – відповів Женя на моє не задане питання.

Пиво після вина? Чудова ідея!

- Звісно, - кивнула я.

Він відкрив пляшку і дав мені в руки. Я відпила. А нічого так! Я бачу Жека не тільки в чаях шарить!

- Я йду на побачення, - сама не знаю нащо, бовкнула я.

Лінива вдоволена посмішка, що до цього блукала губами Соколовського, різко сповзла:

- Швидко ж ти…

Мені ж не почулося роздратування в його тоні? Що це? Чоловіча солідарність?

- Ти б теж сходив, замість того щоб сидіти тут і тухнути.

Декілька секунд він уважно дивився на екран, ніяк не реагуючи на мій випад.

- Я ж казав тобі, що стосунки не для мене, - врешті невдоволено буркнув Женя.

Я кивнула, погоджуючись:

- Я це вже зрозуміла. Тобі, так би мовити, треба зализати рани.

Соколовський скривився ніби його сонце засліпило.

- Не те щоб зализати… - він замислився, - Просто, як ти знаєш, я не найприємніший співрозмовник. А ще прямий. Відвертий. Не люблю я ці дурні шлюбні ігри…

Женя взяв горішків в кулак і захрумтів ними.

- То сходи на тренінг по пікапу, там навіть таких прямих як ти навчать кадрити дівчат.

- Нащо? – здивувався він. – Якщо у мене є новенька BMW?

- І цього достатньо щоб зваблювати дівчат? – я навіть розвернулась до нього усім корпусом, відставивши пляшку на столик.

- Звичайно, - впевнено кивнув Женя.

Я тільки недовірливо хмикнула, знову взялась за пиво і потягнула його.

- Це звучить як відмазка, а справжня причина, гадаю, у чомусь іншому. Наприклад, твоєму у страху перед стосунками, - філософськи припустила я.

Як я уже говорила Соколовському, алкоголь робить мене занадто балакучою. На тверезу голову я б точно не лізла йому в душу зі своїм недолугим психоаналізом.  

- Нащо мені ті побачення? Це ж якби одразу був гарантований секс, а так з тими дівчатами ще й розмовляти треба, - зізнався Женя.

І поки я ошаліло кліпала очима, знову обернувшись до нього, чоловік продовжив мене добивати своєю феєричною відвертістю:

- Ще не відомо скільки побачень вона буде тягнути кота за хвоста, і чи буде той секс, і чи буде вартий він усіх тих зусиль. Нераціональна трата часу та грошей, - розповів мій сусід, уважно стежачи за грою на футбольному полі, і неквапом відпив пиво з пляшки.

Я була наскільки шокована цим зізнанням, що механічно теж зробила ковток пива, щоб прийти в себе і подумати.

- Ну, зі мною ж ти розмовляєш і досі не вмер, - саркастично помітила я.

Мало не ляпнула «з нудьги», але вчасно прикусила свій довгий язик, бо може колега і дійсно мене ледь терпить.

- Ти мене не напрягаєш, - заспокоїв Соколовський, і додав, - І не тупиш.

Я тільки криво посміхнулася і відкинулась на спинку дивана.

- А як же цікаве спілкування?

Кутик Женіних губ теж криво поліз вверх, ніби відзеркалюючи мою посмішку:

- Ти смієшся? Про що з тими дівчатами говорити? Про лахи, косметику і слухати плітки про їхніх знайомих?

- Ну можна ж і на цікавіші теми… - протягнула я. – От які в тебе інтереси?