Глава 5.

Якийсь час ми їхали мовчки, я переварювала новину про розлучення Соколовського і взагалі події цього божевільного вечора.

Я була наскільки зациклена на своїх переживаннях, що й подумати не могла, що у Жені теж можуть бути проблеми. Та якщо людина не демонструє свої емоції, це не означає, що вона не страждає.

- То ти зараз сам живеш? – обережно запитала я.

Колега кивнув.

Це добре, не прийдеться шукати готель проти ночі. Хоча яке проти ночі? Поки ми їхали уже й стемніло і накотила втома від усієї цієї метушні. Я полегшено видихнула, відчуваючи як тіло розслабляється, а напруження відпускає.

- А чому ви розлучаєтесь? – не змогла стриматись я.

А що? Я ж йому тут усе виклала як на долоні, хай тепер і він розкаже про свої душевні страждання, впевнена моя особиста драма уже не буде здаватись такою драматичною!

Як би егоїстично це не звучало, але коли знаєш, що в інших людей теж є проблеми в особистому житті, то стає легше, бо розумієш що ти не одна така невдаха.

- Через авто, - просто відповів Соколовський.

Я хмикнула – ми з Мішею розійшлись із-за мого ноута, Женя з дружиною - із-за автівки.

- Цю BMW? – я розвернулась до нього ледь не всім корпусом не зважаючи на пасок безпеки, так мені стало цікаво.

- Ні, вона хотіла щоб я купив їй власне авто.

- Так купив би, - знизила плечима я.

Ну правда, розлучатись із-за якоїсь автівки? Тим більше я приблизно знаю які зарплати у наших топів, тому гадаю, що авто для дружини він міг би собі дозволити.

- Яна хотіла Бентлі, - він кинув на мене іронічний погляд.

- Бентлі? – здивувалась я так, що навіть відчула як розширились мої очі, а брови підскочили кудись під лінію волосся.

Я не знаю скільки коштують ті Бентлі, чесно кажучи я взагалі не орієнтуюсь в цінах на авто, бо мені на них точно не заробити, але навіть я знаю, що Бентлі – це дуже дорого.

Соколовський кивнув, не відриваючи погляд від дороги.

- Чому саме Бентлі? – продовжила розпитувати я.

- Бо Бентлі - це круто, - саркастично відповів Женя, ніби це все пояснювало.

Дурня якась. Хіба якась автівка варта того, щоб через неї розлучитись? Невже цій Яні кров із носа знадобилася та Бентлі, і тому вона вирішила кинути чоловіка? Соколовський, звісно, не подарунок, але теж має ряд плюсів: він гарний, розумний, веселий…

Так, стоп, чого це я його тут розхвалюю?

- Невже якась автівка, хоч би й Бентлі, виявилась важливішою за ваш шлюб?

Женя зітхнув і зрозумів, що хоч-не-хоч, а треба розповідати детально, бо я не відстану.

- Вона майже пліш на голові мені проїла з цією Бентлі, але це абсолютна дурниця - витрачати такі гроші на автівку, тим більше що вона мала бути у Яни першою, а перша автівка це гарантія, що вона рано чи пізно її розіб’є, подряпає чи ще якось пошкодить, - він зробив паузу, з холодною зосередженістю дивлячись на дорогу, потім кивнув якимось своїм думкам і категорично продовжив, - абсолютно не раціонально. Я гадав, що переконаю її зупинитись на якомусь іншому, більш адекватному варіанті. Мерседесі, наприклад. Але ні, їй потрібна була Бентлі. Тривали ці суперечки кілька місяців, це стало майже єдиною темою наших розмов та причиною частих сварок. І все може б нічого, але тут упала остання крапля, що переповнила чашу мого терпіння. Річ у тім, що вона користувалася моєю заробітною карткою, у Яни була її копія, оскільки з того часу як ми одружились, вона не працювала. Так от, дивлюсь я історію своїх платежів, і що я там бачу? – Соколовський запитливо глянув на мене, вчепившись напруженими пальцями у кермо.

Страшенно зацікавлена, я усім своїм виглядом показала, що не знаю та хай він уже продовжує, і Женя не підвів, подивився важким поглядом на дорогу й крізь зуби промовив:

- Я бачу оплату за тренінг з промовистою назвою «Як змусити чоловіка робити те що ти хочеш?».

Я пирхнула. Потім ще раз. Прикрила рот долонею, але продовжила хихотіти, відвернувшись до вікна, а мої плечі проти волі здригалися від сміху, видаючи з головою.

Але Женя не образився, схоже йому теж потрібно було комусь вилити душу:

- Зачекай! Це ще не все!

Я глянула на нього великими очима, ледь стримуючи посмішку, бо куточки моїх губ проти волі продовжували лізти до вух.

- Там була ще одна оплата за інший тренінг, і називався він не не менш красномовно: «Як мотивувати вашого чоловіка заробляти більше».

І зробив виразну паузу, пропонуючи мені оцінити це. Я розреготалася в голос.

Це фіаско, Карл. Іспанський сором.

Я ніяк це не прокоментувала, бо критикувати дружину колеги якось негарно. А адекватних виправдань для неї я не могла знайти. Чесно кажучи, я була навіть трохи шокована.

- Тобто я плачу за те, щоб моя власна дружина розводила мене на гроші. І хто я після цього? – Соколовський роздратовано плеснув долонею по керму.

Олень, подумала я.