Глава 4

У цей напружений момент за спиною Вільвети пролунав дзвінкий і насмішливий голос моєї дружини Елізавети:

— Оце так звіт у вас! Божечки, та ще й який щільний — ви майже злилися воєдино, обсмоктуючи кожну деталь! Оце я вчасно зайшла!

Вільвета вмить відсахнулася назад, судомно поправляючи сукню, і, навіть не обернувшись до гості, відповіла з явним роздратуванням у голосі:

— Це зовсім не те, що ви собі подумали, пані Елізавето!

Моя дружина дзвінко засміялася, грайливо плеснула складеним віялом по долоні й промовила:

— Он воно як? А що ж я, на твою думку, такого подумала?

Вільвета, знову гнівно стиснувши губи, нарешті повернулася до Елізавети й випалила:

— Що я намагаюся звабити вашого чоловіка!

Елізавета у відповідь залилася дзвінким, ледь зверхнім сміхом і, легко обмахуючись уже розгорнутим напівпрозорим віялом, відповіла:

— Так ти, мила моя, саме це й робиш! Тут і думати багато не треба! Усі три роки поспіль ти наполегливо його зваблюєш. І якби мій Річі не був таким непробивним, наче гранітна скеля, і таким чесним, як святий отець перед Богом, то, мабуть, уже давно ваші звіти перетворилися б на особливі креслення, де папером було б твоє тіло, а пензликом...

Вільвета вся почервоніла й, ледь стримуючись, щоб не перейти на крик, різко перервала її:

— Досить, пані! Досить! Ви відверто принижуєте мою жіночу гідність!

Елізавета знову в’їдливо засміялася й, неквапливо опускаючись на м’яку софу, відповіла:

— Ой, ну добре, добре, гідна ти наша! Наче ніхто в маєтку, окрім мого наївного Річарда, цього твого «мистецтва» не помічає!

Вільвета різко розвернулася до мене й важким тоном, у якому виразно чулися нотки киплячого гніву, звернулася:

— Пане Річарде! Чого ви сидите й мовчите?! Ваша дружина відверто, просто у вас на очах, принижує честь вашого найціннішого співробітника! А ви мовчите! Ви можете нарешті пригадати, як користуватися власним голосом, і відповісти їй, що це зовсім не так?!

Елізавета, поправляючи елегантну зачіску, в яку було акуратно вкладене її світле волосся, теж пильно подивилася на мене й, глузливо посміхаючись, додала:

— Так, Річі, чому ж ти мовчиш? Ти ж майже не вмієш брехати, то скажи вже як є! Чи ти навчився замість брехні просто красномовно мовчати? Ну? Говори вже! Говори правду: так, я так палко бажав свою апетитну помічницю з’їсти просто тут, на цьому столі, але зовсім забув, що замок у кабінеті так і не полагодили, тому мене мало не застукали на гарячому!

Очі Вільвети блиснули справжніми іскрами, і вона чи то проричала, чи то прохрипіла в мій бік:

— Річарде!!! Ви так і не наказали досі полагодити той клятий замок?!

Елізавета зверхньо звернулася до Вільвети:

— Мила моя, не забувайся! Річард — не твій чоловік, тому не смій забувати звертатися до нього «пане» або «ваша світлосте»! А щодо того вашого клятого замка — я сама накажу взагалі прибрати його з дверей!

Вільвета знову розпачливо звернулася до мене:

— Пане Річарде! Ви й далі будете мовчати й дозволяти своїй дружині безкарно ображати мене?

Елізавета теж перевела на мене погляд своїх пронизливих зелених очей і, хитро примружившись та прикривши губи віялом, неголосно промовила:

— Так, Річі. Ти й далі будеш мовчати чи нарешті відкрито скажеш усе як є і внесеш ясність у цю ситуацію? Щоб і я, і наша люба звабниця — ой, вибачте, радниця — чітко усвідомили кожна свій статус!

Моє обличчя з розгубленого вмить стало гранично серйозним. Є моменти, коли чоловік справді може здатися слабким під жіночим тиском.

Але коли жінки починають заграватися і, навіть не бажаючи того, переходять межу, за якою починається некерований емоційний хаос, проявляти ніяковість більше не можна.

Від цього ситуація стає тільки гіршою!

Я голосно прочистив горло, повільно підвівся з-за столу, розправив широкі плечі й, заклавши руки за спину, неспішно обійшов стіл, опинившись точно між Вільветою та Елізаветою.

Спершу я звернувся до них обох, дивлячись просто перед собою:

— Послухайте мене уважно, шановні жінки! Подібна бесіда за ці три роки траплялася вже не раз, але сьогодні ми вперше зібралися для неї ось так — утрьох!

Мій голос звучав твердо, наче криця.