Північ — Південь

вірш

Північ зустрічає нас прохолодою,

Хоч гріє південь барвами ночі.

Місяць висить за чиєюсь згодою,

Наче спостережливі очі.

 

Мовчить північ, кажучи без слів 

Промовисту й болючу правду,

Яку потягнути замало волів;

Яка не потрібна нікому здавну.

 

Мовчить південь, шепочучи казку

Про теплі залишки долі...

Нагадує полишену праску,

Що згорить від власної «волі».

 

Північ — то південь, чорне — то біле.

Кольори контрастні й не милі.

Нагороджені будуть, не хто заслужив,

А інші, принагідно хто прислужив

Тимчасовій і збудженій силі.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше