Північ зустрічає нас прохолодою,
Хоч гріє південь барвами ночі.
Місяць висить за чиєюсь згодою,
Наче спостережливі очі.
Мовчить північ, кажучи без слів
Промовисту й болючу правду,
Яку потягнути замало волів;
Яка не потрібна нікому здавну.
Мовчить південь, шепочучи казку
Про теплі залишки долі...
Нагадує полишену праску,
Що згорить від власної «волі».
Північ — то південь, чорне — то біле.
Кольори контрастні й не милі.
Нагороджені будуть, не хто заслужив,
А інші, принагідно хто прислужив
Тимчасовій і збудженій силі.
Відредаговано: 18.03.2026