Глава 19. Несподіваний поворот або Коли планам не судилося збутися

Маргарита

Це був по-справжньому незабутній вечір. Я була десь поряд з сьомим небом від того, що проводила час в компанії Юлі. Я вже практично забула про те, що ще вранці Дениска виказав бажання зустрітися, а я мала необережність погодитися.

Про обіцянку згадала лише тоді, коли чиїсь руки обхопили мене ззаду і міцно притиснули до чоловічого тіла. Я кинула погляд на наш столик. Вітя вже стояв і пильно дивився в мій бік, готовий кинутися в атаку, але тут за руку його схопив Дімка, підвівся та став казати йому щось. Від споглядання хлопців мене відволік голос, який я одразу впізнала.

- Привіт, Марго. Вибач. Сьогодні я замість брата.

- Кирюхо? - я різко крутонулася, так, що він не зміг утримати мене.

Хлопець кивнув у бік виходу, запрошуючи слідувати за ним. Юля відлучилася до туалету, і від колишнього я підлянки не очікувала - не така він людина - тож сміливо вхопилася за край його футболки, щоб не загубитися.

Ми вийшли на повітря. Кирило глибоко зітхнув і запалив. Я чекала. Каяття на обличчі колишнього хлопця повідомило про те, що він в курсі ситуації і дій брата не схвалював. Але мені що до того?

- Пробач, - Кирюха закинув вільну руку за голову і скуйовдив волосся на потилиці. Ознака неймовірного збентеження. З таким самим виглядом він колись освідчувався, пропонуючи стати його дівчиною.

- Це вже навряд чи, - буркнула я, складаючи руки на грудях. - До того ж, чому це ти просиш вибачення за Дениску. Я б хотіла почути вибачення від нього особисто.

- Ну, він деякий час не зможе виходити з дому, - протяжно каже хлопець, намагаючись заховати злісні іскорки в погляді за милою посмішкою.

- Домашній арешт? - саркастично хмикаю, уявляючи, як батьки наказують дев'ятнадцятирічному хлопчині не виходити з дому.

- Не зовсім... Мені Ліза зателефонувала... і все розповіла.

- Ліза? - от уже не очікувала, що колишня наскаржиться на свого подільника.

- Вона вирішила, що я зможу його напоумити. Адже він їй подобається, ти знаєш?

- От уже й гадки не мала, - лізти в їхні стосунки мені зовсім не хочеться, і дякувати Кирюсі за допомогу, чомусь, також.

- Ну нащо ти так? - хлопець раптом схопив мене в обійми. - Ти ж прекрасно знаєш, як я реагую на твою розлючену моську. Ти ж...

- А ну граблі прибрав! - заревів у мене за спиною кік-боксер.

- Або що? - холодно відповів колишній, тісніше притискаючи мене до себе.

- Спокійно, - я відсторонилася від Кирюхи і звернулася до Віті. - Все нормально. Ми просто розмовляємо.

Поруч з Віктором з не менш войовничим виглядом стояв мій підопічний. Ти диви. Йому теж не подобається, що мене обіймає сторонній?

Ось кому б я не хотіла зараз попастися на очі, так це Юлі, але на щастя подруги видно не було.

- У тебе так багато шанувальників, - зітхнув колишній. - Шкода, що я більше не можу бути одним з них.

- Так, я чула... Вітаю.

Він зрозумів, що я говорю абсолютно щиро і посміхнувся.

- Дякую. Не хвилюйся більше про Дениса. Не думаю, що він ще раз тебе потурбує. Але раптом що, то телефонуй мені. Не соромся. Не чужі ж люди, - підморгнув мені хлопець.

- Угу, - ніяковіючи, кивнула я. І чому відразу не здогадалася поскаржитися старшому братові?

Кирило чмокнув мене в лоб.

- Пробач, не зміг стриматися. Бувай.

Він розвернувся і побрів в сторону зупинки, стискаючи між пальців цигарку, що давно згасла.

***

Валентина

Віктор вилаявся і схопився. Що й казати, темперамент у цього молодика ще той. І, схоже, Маргарита йому дуже подобається. Дивлюся на реакцію Діми. Друг спокійний.

- Це не той, - зупинив розбурханого хлопця він. - Я думаю, що це його старший брат. Він її... - Діма на секунду зам'явся, - ...друг, і він скоро одружується. Тож розслабся.

- Вони йдуть, - рикнув спортсмен.

- Нічого страшного. Вона йде за ним, значить довіряє. Не варто втручатися.

- Я не збираюся залишати їх наодинці, - і хлопець пішов в бік виходу за Маргаритою із загадковим старшим братом.

- Валя, - Діма схиляється до мене, - пробач, тут складна ситуація. Я потім тобі все поясню. Коли Юля прийде, можеш затримати її за столиком?

Говорив він спокійно в саме вухо. Від цього мурашки пустилися в танок від потилиці по шиї і спині. Який же приємний у нього голос!

- Добре. Сподіваюся, пояснення будуть переконливими, - строго дивлюся на друга, а він чомусь радісно посміхається.

Невже я помилилася, і Діма насправді нічого не відчуває до Маргарити? Тоді до кого? Він сказав, що вирішив змінитися заради дівчини, яку кохає. Я була впевнена, що це Маргарита і погодилася піти в цей клуб, щоб підтвердити свою здогадку. Адже сам він нічого мені не розповідає, а мені нестерпна навіть думка про те, що я раптом опинюся за бортом Діминого життя. Але не можу ж я його прямо запитати про таке!

Він знову змінився з нашої минулої зустрічі. І зовні, і внутрішньо. Мені здається, що по Скайпу я розмовляла з іншою людиною. Шкода, що я не встигла переговорити з папА. Він має бути в курсі.

За столик підсіла Юля:

- А чому ти тут одна? Де решта? - щоки дівчини були вкриті яскравим рум'янцем, а очі скляними. Схоже, вона погано переносила алкоголь.

- З'явилися невідкладні справи... - спочатку я хотіла розповісти все, що сталося, але змірявши ще раз Юлю поглядом, вирішила скористатися її станом. - Ці троє близькі, чи не так? - задала я хвилююче мене найбільше питання й кивнула в бік виходу.

- Ну, не сказала б, що Вітя близький Дімі та Риті, - посміхнулася дівчина. Куди тільки поділася лагідна усмішка і підкреслена ввічливість? - Я спочатку думала, що вони стали зустрічатися. Часто бачила, як хтось з них виходив вранці зі спортклубу навіть у свій вихідний. Інші помічали, що вони йдуть разом з роботи. Їх часто бачили то тут, то там у місті. Але потім Діма раптом допоміг Віктору освідчитись Риті. А сьогодні сталося дещо, що переконало мене повністю.