Глава 8. Всебічна голодуха

Діма

Прокинувся о пів на п'яту ранку від якогось кошмару. Тиша в квартирі повідомила мені, що я єдиний ідіот, який прокинувся в такий час, але знову заснути ніяк не виходило. Тепер лежу і тупо дивлюся в стелю. Спочатку думав піти вмитися, але раптом розбуджу цим Риту, невідомо, як вона відреагує на мою активність. Потім вирішив ввімкнути ноутбук, але згадав, що не спитав у неї пароль від WiFi. У неї ж тут є WiFi?

Тепер ось лежу думаю, що ж буде далі? Як будуть проходити тренування? І що ще цікавіше - будні. Егеж, через дівча, що зараз спить в сусідній кімнаті, я більше не можу назвати своє життя ані нудним, ані безбарвним. Вже тільки за це готовий дякувати їй до кінця життя.

Мабуть, я надто заглибився в свої думки, тому що відкриття дверей стало для мене несподіванкою. Я не чув ані кроків, ані шерехів, нічого, що могло б повідомити мені про те, що я вже не єдиний, хто не спить в квартирі.

- Прокинься і співай! - вигукнула дівчина з порога. - А, ти не спиш, - розчаровано протягнула вона і поставила на приставну лаву, яка перегороджувала кімнату стакан з водою. - Пий!

Сів на ліжку і потягнувся за склянкою. Вода пахла лимоном. Прикольно. Випив трохи, хотів було відставити, але тренер гаркнула "Щоб ні краплі не залишилося!", тож довелося допити.

Наступне випробування - пробіжка. У мене вже сильно смоктало під ложечкою, коли ми виходили з дому. Але потім я забув про їжу. Власне, як і про все інше. Ми злегка розім'ялися і побігли. В такий час на вулицях нікого не було. Тільки сміттєвоз гуркотів, спустошуючи баки. Тож я міг, не соромлячись нікого, обливатися десятьма потами і припадати до землі, коли мені це заманеться. Рита мене не підганяла, а просто бігала навколо, коли я в черговий раз зупинявся, щоб перевести дух. Нарешті, вона залишила мене біля невеликої огорожі, на яку я зміг сісти, і стартонула в одиночний забіг. Повернувшись, допомогла зробити розтяжку, а також дала помилуватися на те, як це повинно виглядати насправді.

Повернувшись додому, сіли снідати. Рита знову буркотіла з приводу мого "геркулесу". Але розсиджуватися їй було ніколи, чс було збиратися на роботу. WiFi'я в квартирі не виявилося, але на кухню було протягнуто мережевий кабель, чим я і поспішив скористатися, підключивши свій ноутбук.

А в квартирі почалася метушня. Хвилин двадцять дівчина кидалася між ванною, своєю і моєї кімнатами, невтомно лаючи свою порожню голову, одяг і косметику, у яких, схоже, були ноги. Судячи з усього, вона забула про моє існування, тому що в якийсь момент метнулася ванну в спідниці і ліфчику. Після цього вирішив за нею не спостерігати, аби не прилетіло. Уткнувся носом в ноутбук в пошуках цікавих новинок кіно.

Нарешті, Рита зайшла на кухню.

- За покупками сьогодні з тобою не зможу піти, бо працюю цілий день, тож записуй, що потрібно купити. За межі списку не вилазити, харчового сміття не брати.

***

Маргарита

На роботу, як не дивно, прибігла вчасно. Сьогодні я на підхваті в Ані. Вона давала мені більше свободи, ніж Коля, і не так сильно ганяла. Може тому з нею я не спізнювалася. Не люблю тиску.

Ледь встигла переодягнутися і вийти в зал, подзвонила Ангеліна Едуардівна, моя любесенька кураторка, яка чомусь з першого курсу вирішила зробити мене фавориткою. Звичайно, у цього факту є маса переваг, але геморою анітрохи не менше. Саме вона замовила за мене слівце перед Олександром Сергійовичем, але в той самий час в будь-яку пору року і в будь-яку погоду вона може закликати мене до участі в діяльності Академії. Починаючи від свят і закінчуючи науковою діяльністю.

У цієї великої жінки прізвище Строн, яка повністю відповідає її зовнішньому вигляду і характеру, на відміну від піднесеного імені й по батькові. І я ще не бачила такої кількості нагород в культуризмі та паверліфтингу ні в однієї жінки.

Викладачка повідомила, що мої тези опубліковані, і я можу прийти і отримати свій екземпляр збірника. Чудово! Біжу і спотикаюся. Як пояснити їй, що наука не є моєю метою?

Поклавши трубку, я глибоко зітхнула. Слава Богу, що це не чергове завдання. Пора б їй від мене відстати і йти вже в заслужену відпустку. Літо як ні як.

- Що так важко зітхаєш, Ритуль? - підпливла Аня. - Щось трапилося?

- Ой, ні, - відмахнулася. - Навпаки, не сталося. Це було зітхання полегшення.

Останню мою фразу Ганна Семенівна вже не чула, бо в усі очі спостерігала за своїм новим улюбленцем з клієнтів. Я не стала її відволікати. Пішла по залу, раптом комусь допомога потрібна.

Годині об одинадцяти трохи видихнула. Згадала про підопічного, вийшла в коридор і набрала його номер. Відповів він швидко, а я скорчила страшну пику - як ніби він міг мене бачити - і противним голосочком прогундосила:

- Я твоя совість... Не їж ці ласощі, інакше ти розчаруєш свого тренера, який вкладає в тебе ду-ушу-у-у...

- Дідько! - почулося в трубці. - Як ти дізналася, що я в кондитерському відділі?!

Я розсміялася, уявляючи, як він став озиратися по сторонах. Мабуть, чекає, що я зараз з-за стелажа вистрибну. А я всього лише вирішила прикольнутися. І правда, як відчула. Тільки я думала, що він уже вдома хом'ячити збирається, а він тільки по супермаркету тиняється. Ну, головне, потрібний ефект досягнуто. І я знову гидко захихотіла.

- Дивлюся, Марго так і пашить ентузіазмом, - проходячи повз, посміхнувся Вітя.

Що за біс? Чому всі засранці звуть мене Марго? Мені так власне ім'я перестане подобатися! Я зробила вигляд, що не помітила кпин, тим більше, що той тип вже зник.

- Я за тобою дуже уважно спостерігаю, - відрубала зі злістю в трубку. - Тож нічого зайвого. Зрозумів?

- Зрозумів. Але пряники-то можна?

- Можна, - прихильно дозволила я. - Але тільки один на день. І я не про пакунок.

- Гаразд.

Повернувшись до зали, побачила, як безсовісно халтурить нова клієнтка. Підійшла. Направила на шлях істинний. А де ж наш тренер промишляє? Напевно зі своїм улюбленцем в роздягальні розважається. Ось же ж ненаситна.