1

Віка за своєю натурою – велика пустунка. Так її назвав батько ще в далекому дитинстві. На це у чоловіка були вагомі підстави. Донька дійсно була метка на різноманітні витівки. Не минало й дня, щоб мала не відзначилася якимось черговим вибриком. Зазвичай це були всілякі розіграші, смішні та невинні. Однак бувало траплялося, що дівчинка могла викинути й такого неочікуваного коника, від якого ставало непереливки всім.

Неприємні каверзи від непосидючої доні проходили для неї без якихось серйозних наслідків. Віка була єдиною дитиною у батьків, в родині її любили та леліяли безмірно, тож завжди пробачали переважну більшість недостойних проступків дівчинки. Могли лише злегка пожурити за скоєну дурницю, заспокоюючи себе тим, що все це тільки дитячі пустощі, а от з часом, вона підросте, набереться розуму, і врешті-решт вгамує свій нерозважливий характер.

Сподівання ці виявилися марними. Вікторія з віком ніскільки не змінилася на краще. Навпаки, стала ще більш легковажною і безрозсудною. Могла дозволити собі будь-який шалапутний фортель, абсолютно не переймаючись тим як ця її вітряна поведінка буде виглядати зі сторони. Знала ж бо чудово, що батьки і так беззаперечно сприймуться всі безпутні вчинки рідної доньки, а на думки сторонніх людей, дівчині якось було глибоко начхати.

Батьки довго мирилися з таким неприглядним становищем, та врешті-решт і у них терпець увірвався. Трапилося це коли Віка провалила випускні іспити в одному з престижних університетів столиці. Захопившись вільним життям і незліченими розвагами великого міста молода дівчина швидко закинула підручники, перестала регулярно відвідувати сесії і нарешті просто забула про навчання.

На цілком справедливі докори батьків, непутяща студентка, зверхньо заявила татові, що вища освіта, даремна трата часу, яка нічого путнього в подальшому житті їй не дасть. А перед мамою юна вертихвістка похизувалася тим, що добре знає як влаштувати своє безхмарне майбутнє. Мовляв у неї вже є достойний кавалер котрий кохає її безтямно, і готовий забезпечувати та виконувати любу забаганку дівчини.

Те що обранець Вікторії значно старший за неї, до того ж іноземець іншого віросповідання, легковажна пустунка до уваги не брала. Як і не зважала вона на благання рідних та близьких друзів хоч трохи одуматися і не робити непоправних дурниць. Дівчина вперто стояла на своєму, не бажаючи прислухатися до порад інших. Вона самовпевнено вирішила, що всі ці вмовляння не щирі, а лиш від заздрощів, бо рідко кому вдається знайти такого видного судженого, як це пощастило зробити їй. 

Весілля молодятам справили закордоном, на батьківщині жениха. Так забажав новоспечений наречений, що носив екзотичне ім’я – Ахмед. Віка радісно підтримала цю пропозицію свого майбутнього чоловіка, тож бідолашним батькам дівчини не залишалося нічого іншого, як покірно змиритися з рішенням доньки, та за звичкою беззаперечно згодитися на її черговий вибрик.

Саме весільне дійство для простодушних селян було радше схоже на чудернацький балаган, ніж на ту череду уставлених святкових традицій і віковічних обрядів, до яких вони звикли вдома. Небачені досі краєвиди, абсолютно незнайома мова і дивакуваті іноземні звичаї навіювали батькам Віки стійке відчуття того, що вони чужинці на цих урочистостях рідної дитини.

Та чого не зробиш заради єдиної доньки, яку любиш понад усе, незважаючи навіть на її численні недоліки і вибрики. Довелося, з задоволеним та радісним виглядом, стійко витерпіти і випробування неблизькою дорогою, і власне саме чудакувате заміжжя Віки. Тільки весь час подумки, з острахом, підраховувалися ті чималенькі борги, в які обоє залізли, щоб не осоромитися перед родиною майбутнього зятя.

Запозичення батьків пустунки виявилися насправді великими. Настільки, що тато був змушений працювати на своєму таксі ледь не в три зміни, без будь-яких свят та вихідних, а мамі хоч-не-хоч та довелося поїхати гарувати на заробітках закордоном. Там, на чужині, вона з допомогою всюдисущого Інтернету й спілкувалася з далекою донькою. Саме завдяки віртуальному зв’язку жінка й взнавала подробиці сімейного життя «любимої Вікусі».

А воно було далеким від тої казки про яку так мріяла недосвідчена дівчина. Доволі швидко виявилося, що заморських принц зовсім і не принц. Замість багатого й заможного бізнесмена, наївні доці попався дрібний клерк іноземної туристичної фірми, котрий навідався в столицю щоб оцінити історичні пам’ятки древнього міста. Ніяких особливих статків у нього звісно ж не було, зате віднайшлося купа позашлюбних дітей і невеличкий гарем неофіційних дружин.

Останнє відкриття для Вікторії стало справжнім шоком. На щастя легковажній пустунці все ж вистачило здорового глузду, не затримуватися в чужій країні, а при першій нагоді чкурнути додому, на Батьківщину. Згодом це врятувало її від багатьох проблем, адже Ахмед не став приховувати свою справжню сутність. Меркантильний чоловік висунув батькам дівчини категоричну вимогу. Якщо вони хочуть щоб він дав згоду на розлучення з Вікою і не створював в майбутньому їй зайвих проблем, то мають заплатити йому чималий калим. Своєрідну грошову  компенсацію за його матеріальні витрати та моральну шкоду завдану невірною дружиною.

Щоб уникнути подальших скандалів та небажаного розголосу батьки пустунки були змушені прийняти ультиматум колишнього зятя. Вони згодилися виплатити все що він вимагав, а для того обом знову довелося «впрягтися» в нескінчену виснажливу працю. Тато практично не вилазив із-за керма свого авто, «намотуючи» щодень на колеса сотні кілометрів асфальтівки. Мама не розгинаючи спини, невтомно збирала полуниці і малину в сусідній Польщі.