Післямова від автора (Бонус для Букнету)

Як я й казав на початку, ця історія народилася ще у 2014 році. Тоді я вперше уявив світ, який поховав себе під уламками війни та страху. Пустота — яка спочатку мала назву Пустка — з того часу зазнала чимало змін. Змінювався і Київ у моїй уяві, і те, як я бачив цей зруйнований світ. Він перестав бути просто декорацією для сюжету — перетворився на самостійного, безжального персонажа, який впливає на кожного героя.

Я намагався — і намагаюся — розповісти історію Максима не як класичного героя. Він не рятує світ. Він не бореться за ідеали. Він виживає. Помиляється, втрачає, знову підводиться. Це історія про людину, яка вчиться бути собою в умовах, де людяність здається зайвою розкішшю.

Спроба зробити цю історію темною — не випадкова. Бо в реальному житті не завжди є місце для «героїчних фіналів» і чарівного порятунку. Життя — воно ось таке: з помилками, втратами, жорстокістю і короткими моментами тепла, які тримають на плаву. Саме це я хотів показати в «Пустоті».

Дякую всім, хто був зі мною в цій подорожі. Якщо ця історія залишила слід у вашій пам'яті — значить, усе було не даремно.

Напрієнко А.Д.

Я дуже прошу вас — усіх, хто прочитав цю книгу — вказати на всі її недоліки. На кожну річ, що шкодить рукопису, чи здається вам недоречною, недопрацьованою або слабкою. Якщо у вас є пропозиції, ідеї, зауваження — я з вдячністю їх прийму і обов’язково почую. Бо я справді хочу зробити цю історію максимально якісною. Це важливо для мене як ніколи.