Розділ 22. Мить перемоги.

 Не вірте, що у пошуковій роботі немає місця фантастиці. Є! Мої кілька місяців оперативного стажу тому свідчення. Але до менеджера підкрадається вигоряння, до айтішника - нудьга, а до оперативника-«задовбання», переплетене з вигорянням. Загалом, та сама нудьга. Ось і я, мабуть, підхопив цей вірус.

 Адже робота, це де тобі платять на життя, а праця це коли ти безпосередньо заробляєш на майбутні дивіденди. Це так і є!  І навіть якщо ти працюєш, щоб стати досконалішим, долаючи лінь, завжди варто налаштовуватися на позитивний ритм вдалого життя. У мене ж все на успіху та козирях, у вигляді підказок майстра.

- М-так. Щось я сьогодні знову прокинувся в поганому настрої. Хоча, начебто, повинен радіти. Позачергове підвищення звання, це у нас нечасте явище.

  На роботу, розуміючи, що ввечері доведеться багато пити, я діставався громадським транспортом. Поки їхав автобусом, розглядаючи розлючені, погано одягнені особи з нездоровими зубами, в голові роїлися різні думки.

… Поняття справедливість існує у різних площинах. Хтось вештається на крутих іномарках, офіційно не працюючи, а хтось у набитому автобусі поспішає на зміну, при цьому отримуючи мізерні гроші, які навіть не можуть вчасно виплатити. Нонссенс. На папері, у найсправедливішій конституції це навіть якось уживається. Але ось по життю, це все частіше набуває гротескних форм.

  Раніше статусність визначалася машиною. Тепер, маленьким собакою. І що менше, тим крутіше. Тому, що машину можна взяти у кредит, навіть практично жебрак. Але хто заглядатиме за тоноване скло? А хочеться, щоб заздрили... Тому, коли блондинка вигулює четвероного друга, це каже, що у неї в сім'ї все чудово. Є гроші не тільки на курорти, а й на прокорм, та догляд за дрібним, марним звірятком. Адже недешевого вихованця брати на виплати ніхто не додумався. До того ж годується не лише улюблениць! Не варто забувати про виробників спеціального харчування, теплого одягу, та собачих памперсів для манюні. І цю дію не відкладеш, не поставиш вихованця в гараж до кращих часів. Адже ми відповідаємо за тих, кого приручили.

  Розмірковуючи сам із собою на абстрактні теми, мало не проїхав потрібну зупинку. Подумав, що за кермом автомобіля я б так не відволікся. Там треба бути зосередженим на дорозі.

На роботі колектив мене зустрів з нездоровою цікавістю.

Сусід по кабінету все дивувався.

- Раяк, як тобі вдалося так різко рвонути вгору? Видай таємницю.

- Та звідки я знаю, - відбивався я.

- Викликали в управу. Сказали, готуй дірку у погонах.

З такими питаннями чіплялися й інші опера. Єдине, наш мудрий сторожила, капітан Галушка, похитавши головою, сказав, що б тримав вушка на маківці, побоюючись заздрісників.

   Наче я сам цього не розумію. Сподіваюся, до підстав найближчим часом не дійде, а там я вже перескачу до району, де це нікого не збентежить.

 Цілий день обіцяв пройти на розслабоні. До обіднього часу підійшов Буча і виставивши два пальці у вигляді «Вікторії», особисто привітав із четвертою зірочкою.

Напевно, він єдиний, на чию щирість я повірив. А точніше… у пофігізм.

Я теж привітав Олега з днюхою і тут же був ним припахан як носій продуктів.

  Заклад, у якому ми мали відзначати дорослішання ювіляра, по праву вважався одним із найкращих у місті. Великий танцювальний зал, близько десяти окремих кабінок для елітних гостей, які бояться розголосу. Гарна кухня. Але знаючи, що у випивці закуска не головне, Олег притяг у кафе розведений медичний спирт, доведений до сорока градусів. Для конспірації, розлитий він був у пляшки з-під ситро. Розуміючи, що горілки на таку низку не накупишся, цілком прагматично. А хто заперечить? Адже мало як складуться справи у керівництва закладу. Ну, а від суми та в'язниці, не зарікаються.

  Перетягнувши разом з іменинником домашні продукти зі спиртним на надра кухні, ми усамітнилися з наставником у підсобці.

- Раяку, давай по п'ятдесят.

- Олеже, я завжди за, але ти пам'ятаєш, як було в перший мій робочий день. Я їли вижив.

- Ну, ти пройшов випробування! Тепер буде легше.

- Сподіваюся. Ми випили по чарці коньяку із залізної фляжки, вивуженої з розпираючого боками портфеля ювіляра.

- А навіщо портфель? - поцікавився, закинувши в рот надану Олегом карамельку.

– А ти як хотів. Таких фляжок у мене з десяток. Безкоштовно виточили на зоні, а коньяк передали із заводу. Все для найшанованіших людей. Січеш?

 - Так. Хитро.

Заграв магнітофон.

  Олег, наливши чергову чарку, спробував філософствувати.

- Ніколи не піддавайся мудрості натовпу. І не наполягай у своїй дурості.- заявив опер, посміхаючись.

- Безглуздо повторювати одні й ті самі дії та очікувати нових результатів... Ти мислиш не стандартно – це добре. Дій, не сумніваючись.Це дуже важливо! Адже сумнів викликає тривогу. Остання провокує появу страху. Ну, а звірячий страх веде до агресії та дурної поведінки. Лише музика позитивна. Навіть коли вона навіює сумні емоції.

  Тримаючи налиту чарку і прислухаючись до магнітофонного запису, міліціонер із якоїсь тільки відомої йому причини засумував. Я спробував відвернути його від спогадів.

- Ти знаєш, Олеже, я досі не розумію, як з'являються такі виродки, яких нам з тобою доводиться затримувати.

- Не парься, Іване. Кожному бандиту довелося пройти через щось, що його зрадило і зробило тим, ким він є. Умови, вибір шляху, генетика, зрештою. Ти ж не підеш у бандити? - з посмішкою поцікавився опер.

- А що, мені вже хтось кликав? – пожартував я.

- Ні, у тобі видно стрижень, який не просто зламати. А є винятки… Наприклад, минулого року, на перевірку медичної контори, назву не буду казати, взяли від розшуку чоловічка. Так ось, через два тижні, після закінчення перевірки, наш доблесний герой одразу ж звільнився. І начебто бандитом не став, але ти уявляєш суму хабара, яку він підім'яв?

- Хм. Думаю, на пару років за нашої зарплати йому вистачить.