Я був беззахисний, безхитрісний -
простий.
Вірив в щирість погляду і слів,
дивився в очі - і увесь німів,
але той погляд був завжди мені -
пустий.
Наївно затирав між нами межі -
будував мости.
Вірив в те що неможливе -
ти мене прости,
та сяючі очі назавжди мені -
пусті.
А ночами бачив лиш прекраснії
твої уста,
і емоція насичена
і барвами густа,
але чарівна посмішка твоя була -
пуста.
Живи щасливою, коханою -
до ста.
Колись любові повною ти будеш,
а я - тебе ніколи мимоволі не забуду,
але тепер душа моя -
пуста.
Відредаговано: 02.07.2024