16

Прокинулась з чудовим настроєм, одразу взяла до рук телефон і переглянула повідомлення, але ні одного від Ярослава. Напевне, дуже сильно образився і розізлився. А як тобі грати ж по твоїх правилах. Позіхнула й пішла приводити себе до ладу. Розчесала волосся, зробила класну укладку, переодягнулась у інший костюм і сіла за свій робочий стіл.

- Доброго ранку, - привітався Борис, коли зайшов до кабінету. 

- Доброго, - відповідаю. - Замов мені сніданок.

- Добре, ось ваш розклад дня, - кладе на стіл і виходить з кімнати. 

Обід закінчився пару хвилин назад. Мої думки забиті тим, що Ярослав нічого не пише, не дзвонить. Невже, та пристрасть так швидко згасла? Можливо, вже віднайшов більш доступнішу жертву, яка легко віддалась у його міцні обійми й не тільки. Чути галас за дверима. 

- Я сказав, що зайду! - голосно викрикнув Ярослав, відчинивши двері до кабінету. 

- Лада, сказала нікого не пускати, - заходить за ним Борис. - Я казав, що ви нікого сьогодні не приймаєте, але він не слухав. 

- Дякую, Борисе, можеш йти, я поговорю з ним, - секретар без всяких запитань зачинив за собою двері.

- І що тебе сюди привело? - запитую, не дивлячись у його очі. 

- Ти зараз серйозно?! - сідає навпроти мене. - Гаразд, нагадаю тобі. Ми мали вчора повечеряти разом, але ти не прийшла. То, які плани були, що ти не прийшла? 

- Я не повинна тобі звітувати, - відказую. 

 - Чому ти передумала? - запитує спокійно, хоча видно, що він ледве тримає себе в руках. - Ладо, скажи вже хоч щось. 

- Просто була зайнята, от і все, - вирішила все таки зазирнути в його очі. 

-  Чесно? Мені мало віриться, що ти зараз кажеш, - піднімається на ноги й підходить ближче до мене. - Ти ж сумувала за мною? 

- Так, дуже сильно, - брешу й молюсь, щоб він не розпізнав обман.  - Мені приємно, що прийшов, пропоную залагодити все вечерею сьогодні, у мене вдома. Як тобі ідея? 

- Добре, - й нахилився і поцілував у щоку, розвернув стілець так, щоб я дивилась на нього.

І знову поцілував, але вже у губи, жадно й пристрасно.  Ніяких приємних відчуттів немає. Хочеться це зупинити, але розумію, що повинна терпіти, якщо хочу, щоб помста вдалась. Його руки вже починаю досліджувати дівочу шию й волосся. Намагаюсь з такою ж віддачею відповідати йому. Зупиняю його і легко відштовшую від себе. 

- Досить, - шепочу. - Тут мій хлопець і ми на моїй роботі, не варто це робити тут.

- Гаразд, ми маємо проявити повагу до твого хлопця, яку ти сьогодні зрадиш, - цілує в щоку. - Я напишу, коли прийду, але цього разу ти повинна бути вдома й чекати на мене, - прошепотів на вухо й вийшов з кабінету. 

- Все гаразд? - через кілька хвилин зайшов Борис.

- Так, сьогодні буду тобі зраджувати.

- Дякую, що попередила. Головне, щоб ти була щаслива, - якимось сумним голосом промовив. 

- Ти чому так засмутився? Невже ти маєш до мене почуття великого кохання? 

- Ні, - відказав. - Відчуття, що у нас вільні стосунки. Сьогодні я буду не один і ти не одна. Ось така у нас іронія. 

- У тебе, хоч це все буде по-справжньому, а у мене це лише гра. Сподіваюсь, що я вийду цього разу вийду переможцем. 

Раніше пішла з роботи. Скупилась у магазині. Приготувала смачну вечерю. Запалила свічки, романтичну атмосферу зроблено на всі 100% .  Одягнула сукню, нафарбувалась. Сиджу на кухні й чекаю того, хто мав потрапити у пастку. 

І чому мене засмучує думка, що зараз Борис з іншою мадамою проводить вечір? Невже я ревную? А сама я не краще, буду проводити вечір з тим, кого ненавиджу, кого не можу пробачити, не можу дати другий шанс для нашого спільного майбутнього. Зрадив один раз, зрадить й в інші рази. Доказом моїх слів, є те, що він вже стукає у двері. 

- І знову привіт, - стоїть на порозі з букетом Ярослав. 

- Проходь, - запрошую його до своєї оселі. 

- Це тобі, - вручає мої улюблені квіти. 

- Дякую, - забираю їх і йду їх класти у вазу, поки він розувається. 

Далі сіли за стіл і почали їсти й говорити про щось паралельне, не торкаючись роботи, ні наших других половинок. Лише чути компліменти у мою сторону. Не можу зрозуміти чи це звучить від щирого серця чи омана, щоб засліпити мою пильність. 

- Ти як завжди гарна, - зробив ковток вина. - Вмієш смачно готувати їсти, господиня з тебе, теж, добра. Немає ніде пилу. Самореалізована, щира, добра, що ще для щастя треба? Я так сумував за тобою, не міг спати ночами, навіть у ліжку з дружиною уявляв тебе і тільки тебе. Не має тобі заміни. Радий, що доля знову нас звела, вип’ємо за це, - й піднімає келих. 

- За наше щастя, - підняла келих й посміхнулась.

Босими ногами торкаюсь його ніг, проводжу зверху до низу ними під столом. А чоловік їсть десерт і важко зітхає. Цього разу я проявляю наполегливу ініціативу до гарячих любощів. Плювати хотіла на їжу, хочу швидше втілити свій підступний план. 

- Ти сьогодні дуже наполеглива, - відклав ложку, якою їв морозиво. - Мені це подобається, - піднімається на ноги й крокує повільно до мене. - Але я люблю керувати ситуацією, - бере мене на руки й несе до моєї спальні.

Всю ніч два оголених тіла провели разом. Гидко усвідомлювати, що після його гріхів, я все таки з ним переспала. Він вирішив залишитися на ніч, але в думках була проти. Коли Ярослав міцно заснув, то вибралась з його обіймів, прийняла душ і знову лягла у ліжко так, що він не зміг до мене торкатися. Раніше прокинулась й приготувала сніданок нам обом. Я сиділа у нього на колінах і ми одне одного годували. 

І ми сильно зблизились. Кожного вечора ми зустрічались після роботи й проводили пристрасно в обіймах одне одного, а потім спільні сніданки. Все могло б бути ідеальним, але якби ми так жили до його одруження і взагалі, щоб не було третьої у наших стосунках. Це все ілюзія, гарна картинка, коли вона закінчиться буде боляче тільки йому. Я такі досі не відчуваю з ним приємних відчуттів, лише охоплює полегшення, коли він залишає мене одну.