15

- Я тобі не вірю, - відказую.

- Погоджуюсь я би на твоєму місці теж не повірив. Я не вимагаю зараз повірити, але хочу, щоб дозволила бути тільки моєю. Ти повинна визнати, що ти млієш від моїх дотиків. Визнай, що сумувала за мною, за моїм тілом. 

 - Нічого подібного, - закотила очі. - Ти просто самозакоханий індик, який вважає, що найкращий чоловік на цій планеті, але це далеко не так. Є багато чудових, ось один і з них є моїм хлопцем, тому попрошу піти з моєї квартири. 

- Щось не дуже правдоподібно звучить, -  хмикнув і знову насувається на мене.  - Кажеш, що кращого можеш знайти. Кажеш, що млієш від моїх дотиків, - торкається мого плеча й проводить своєю чоловічою долонею зверху до низу. - Кажеш, що не сумувала, що забула, але твоє тіло все прекрасно пам’ятає.

Не рухаюсь, лише грудна клітка піднімається вверх і вниз. Моє тіло й справді все чудово пам'ятає й хоче знову відчути ці гострі заборонені відчуття. Треба все тримати під контролем, але так важко. 

І наші вуста зустрічаються у поцілунку. Приємні відчуття накривають з головою, адже помста йде по плану. Ніяких метеликів у животі не відчуваю, хочеться швидше припинити ці муки. Мені було більш класніше цілуватися з Борисом, а не з Ярославом. Цей хлопець точно вміє цілуватися? 

- Ти негідник, - обурююсь й даю ляпас, коли поцілунок припинився. 

- Тобі ж сподобалось, що не так, - потирає рукою свою щоку.

- Так, але…, - вмикаю свою актрису, сподіваюсь, він не помітить моєї брехні, боязко й хвилююче відповідаю. - Так, але… Але ми не повинні цього робити. Ти маєш дружину, а я хлопця. Це все не правильно. Забирайся з моєї квартири. Геть! - викрикую, настільки сильно, що всі сусіди почули. 

- Ладо, ти чого кричиш? Все ж було нормально! - перейшов і сам на крик. 

- Вали звідси! Я не хочу повертатися до колишніх почуттів, просто забудемо це все. Ніби, й нічого не було. 

У моїх очах він побачив, що сьогодні ніякого вирішення не вийде. І вийшов з квартири, сильно грюкнувши дверима. Здається, якби це була будівля з старим ремонтом, то б у мене полетіла у коридорі великий шматок шпаклівки.  

На дівочому обличчі посмішка. Гра почалась. Того разу ти отримав мене дуже легко, а зараз доводь кров’ю і потом, щоб завоювати мене. А потім будеш боляче падати, коли зрозумієш, що все була гра. Все такі має бути, головне, не загратися дуже сильно. 

Переодягнулась у піжаму, вкрилася ковдрою і ввімкнула серіал, який подивилась до пізньої години й заснула. Так добре спати. Прокинулась від будильника й швидко почала збиратися на роботу. Біля під’їзду на мене вже чекав секретар. 

- Ну, і як там все вчора пройшло? - поцікавився юнак, коли я сіла в машину. 

- Краще чим очікувалось, - хитро посміхнулась. 

- Це добре, - весело промовив підлеглий. 

- А як твій вечір пройшов?

- Добре, - не відриває погляду від дороги. - Познайомився з чудовою дівчиною у барі, обмінялись телефонами, провів додому. Може, щось той вийде.

- Я рада за тебе. А ще можу сказати, що я тобі вчора зрадила, - невинно захлопала віями.

- Кохана, ти що здуріла? - на декілька секунд повернув голову в мою сторону. - Як ти могла? Переспати з якимось хлопцем, поки я заробляю нам гроші, - однією рукою схопився за серце. 

- Тобі коханий погано? 

- Так, ти поранила мене в саме серце. 

- Ну, треба було якось розфарбувати похмурий вечір, - і тут ми не витримали й засміялись дзвінким сміхом. 

Це лише жарти, які сильно розмішили. Гарний настрій прекрасний початок робочого дня. Цікаво якби я не мала б помсти, то б зробила таку кар’єру, яку зараз маю. Чи могла б цього досягнути? Чи б зустрілись ми з Борисом, який мені, майже, як друг. 

Обід. Борис пішов по своїх справах. Їсти не хочеться. Засумувала за подругою тому вирішую скористатися вільним часом. Довгі гудки йдуть на телефоні. 

- Привіт, - пролунало на іншому боці слухавки.

- Привіт, зайнята? - дуже логічно дзвонити,  а потім запитати про це.

- Ні, для тебе я завжди вільна. 

Христина звільнилась з роботи, де ми разом працювали. Тепер вона домогосподарка, вона вийшла заміж рік тому. За високого, молодого підприємця, який займається продажем меблів. Має карпатий ніс, чорну бороду як його волосся. Харизматичний, ніколи з Білом не занудьгуєш. Постійно розказує веселі жарти. 

- Я так сумую за тобою. Може десь на вихідних зустрінемось на чашку кави?

- Можна, але пізніше домовимось на котру годину, а то ще пообіцяла Білові з ним теж провести час.

- Ти з ним кожен день проводиш бурні ночі, - весело промовляю.

- Ага, але крім ліжка й телевізора на дивані, хочеться ще десь провести з ним час. Якби ти не зациклювалась на своїй помстві, то б теж мала б з ким проводити вечори. То, сама як? Як було зустрітися з тим, кому жадаєш помсти?

- Нормально, - відказую, спераюсь на спинку стільця, прокрутилась у ньому на 360 градусів. - Хвилююче, болюче, злість ще більше пройшла по моїх венах, коли побачила цю подружню щасливу парочку. А, тепер, поки його дружина поїхала за місто, прийшов до мене у квартиру, - зупиняюсь, щоб ще більше додати інтриги.

- Ну, а далі що? Ти ж не відалась йому як тільки він пальцем поманив? Чому мовчиш? Невже, й справді? Ладо, не тягни кота за хвоста, кажи, якщо вже почала.

- Він сказав, що кохає мене, що хоче бути зі мною. Казав, що я не забула його поцілунків, дотиків, - кусаю нижню губу. Уявляю, яке зараз обличчя у подруги. Напевне, дуже здивоване. 

- Ти ж йому не повірила? Ви цілувались? Ви що там переспали? - дівчина вся на емоціях. 

- Ні, але…, - знову роблю паузу, трішки знущаюсь над нею, щоб більше підсилити цікавість.

- Ладо, я у руках тримаю ніж, не провокуй мене, - веселим і водночас загрозливим тоном промовила.

- Ти щось готуєш? 

- Так, але не переводь тему, інтригантка. 

- Добре, добре. Він мене поцілував і у нас вийшов поцілунок пристрасний, але він викликав у мене більше негативних почуттів, ніякого задоволення не було. Хотілось, щоб все зупинилось. Коли поцілунок завершився, дала йому ляпаса й вигнала з квартири. Він сказав, що повернеться.  На цьому все.