12

- Це так чудово, - радісно вигукнула золотоволоса. 

Вона маленького зросту як дюймовочка. Ніс явно зроблений за допомогою хірургічного втручання, губи тонкі, з її багатством могла би зробити їх більшими, але ж ні Мар’яна виглядає як невинна дитина. Обман, чистий обман. Щось у її карих очах є те, що змушує вірити, що дівчина грає лише роль і зовнішність її оманлива. Одягнена у чорну сукню до самої підлоги, тканина вдало підкреслює її тонкий стан. 

- Кохана, пішли потанцюємо, - робить поклін і подає руку, дивлюсь в очі Ярослава, але там повна байдужість і це ще більше бісить. 

- Добре, - погоджуюсь і кладу свою долоню у велику чоловічу. 

Йдемо у самий центр зали й починаємо кружляти у вальсі. Злість такі розпирає зсередини. 

- Мені боляче, - з стиснутими зубами крізь посмішку промовив Борис.

- Вибач, - послаблюю хватку, - задумалась. Дурна ця затія, у нього реакції нуль, - шепочу.

- Я казав, що дурна, але якщо хочеш дійсно грати далі, то повинна триматися з посмішкою, а не з люттю, що готова прибити всіх хто під руку попаде, - невинно цілує в мої вуста, шок, ерор. - Посміхайся, покажи, що насолоджуєшся своїм коханим, - посмішка засяяла на моєму обличчі. - Правильно, ось так, молодчинка. 

- А можете, пане,  розказати якийсь жарт, щоб ваша леді залилась сміхом на всю залу? - прийшла в голову така ідея.

Та, мені здається, що поцілунок був явно зайвим. Не хочеться, щоб ми потім загрались і щось переросло в справжнє. На даний час, окрім помсти нічого не цікавить, дійсно намагалася приборкати цей палкий вогонь, але ніяк не виходить. Не хочу мати стосунки, мені добре бути одній. 

- Я не вмію жартувати, але спробувати варто, але якщо не вийде, то ти все одно заполони залу гучним сміхом, - підморгнув. - Стара студентська традиція: щороку ми з друзями ходили на сесію. Ну і паримося там ...

- Хахаха, - почала голосно сміятися, що всі присутні навіть припинили свої танці й повернули голови у нашу сторону. 

- Ну, не перебільшуй, просто жарт з інтернету, не такий ж він смішний, але роль гарно граєш. Навіть змогла привернути увагу того хлопака, якого хотіла.

- Це добре. Може, ми вже підемо щось перекусимо, а то вже кружлятися набридло, - пропоную, хочеться щось пожувати. 

- Гаразд, моя пані, - зупиняємося і він бере за руку й веде до столу з їжею.

На фуршеті багато різних смаколиків. Вибір меню довірила Мартіну й бачу не дарма, його смак чудовий. Відпускаю руку, беру миску й набираю туди: тарталетку, бутерброд з червоною рибою, декілька шматочків ананаса. Мій секретар вирішив обмежитися лише фруктовою нарізкою. Їмо й обговорюємо з ним  робочі питання, які треба буде вирішити на цьому тижні.

- Ви навіть під час такого заходу обговорюєте роботу? - зненацька лунає питання від Ярослава, який підійшов миттєво, ніби блискавка. - Аякже насолоджуватися одне одним? Чи у вас тільки робочі стосунки? 

- Ні, ми пара, - відповідаю, задираю голову до верху. - І взагалі вас не повинно стосуватися, що відбувається між нами. 

- Коханий, - підбігла Мар’яна, - чому ти залишив мене у такій нудній компанії? - обіймає свого чоловіка й повертає голову у мою сторону. - А яким Ярослав був у школі?

- Популярним, за ним кожна школярка бігала, так що, ти виграла цей джекпот, пощастило, - відповідаю і шукаю підтримку в Бориса, хапаю його за руку й міцно тримаю.

- Так, це точно, - погодилась дівчина. - Зараз все так само. За моїм коханим бігають тепер не школярки, а дорослі жінки. Вони не можуть зрозуміти, що він вже зайнятий і їхні спроби марні. Я довіряю своєму чоловікові, - посміхнулась.

Я б на її місці сліпо б не довіряла йому. Цікаво вона знає, що її коханий спав з іншою жінкою, коли ось мало відбутися весілля? Такі чешеться язик розповісти все їй в лице, але це буде занадто просто. Чекати й тільки чекати для кращого ефекту. 

- А він вам довіряє? Ви ж, теж, прекрасна.

- Ой, ви мене змушуєш червоніти, - засоромилась дівчина, опустила очі додолу. - Звісно він мені довіряє, так коханий? - підняла погляд і дивиться Ярославові в очі. 

- Так, довіряю, - відповідає і цілує ніжно в губи дружину. 

- Це добре, - сильно нігтями натискаю по чоловічій шкірі. 

- Ей, - нахиляється до мене Ярослав, - мені якби боляче бос, може, послабити хватку, - прошепотів на вухо. 

- Вибач, - й відпускаю руки.

- Ви там воркуєте? - запитує Мар’яна.

- Так, думаю нам пора вже воркувати в іншому місці, - знову хапаю руку Бориса. - Гарного вечора, бувайте, - й веду хлопця до вхідних дверей. 

Секретар привіз додому мене, а потім сам поїхав до себе. У квартирі так пусто. Може, завести якусь тваринку? Кота чи собаку? Собаку буде потрібно кожен вигулювати, а ось кота ні. Якщо вигулювати собаку, то це чудова мотивація прокидатися ще раніше й проводити час на свіжому повітрі. Ну, це чудова ідея. Подумаю ще пізніше, а зараз прийняти душ і спати. Втомилась. 

Прокинулась раніше будильника. Лягла на ліжко вчора й відключилась миттєво. Настрій чудовий. Зустріч принесла як негативні так і позитивні емоції. Тільки початок, наша зустріч буде ‘’випадковою’’. Хитро посміхнулась, потягуюсь і вилізаю з теплого ліжка збиратись на роботу. 

Вже одягнула весняне взуття і на телефон сповістив повідомленням.

Невідомий номер

Як життя? 

Шоковано дивлюсь на екран, хто це? Що ця людина хоче від мене. Не люблю відповідати незнайомим номерам, залишу абонента без мого повідомлення. 

Виходжу з квартири, замикаю двері й чую знайомі голоси. Я знала, що рано чи пізно ми тут пересічемось з парочкою. Повертаюсь до них обличчям і вітаюсь:

- Доброго ранку, - посміхаюсь. - Не очікувала вас тут побачити, - брешу. - Ви тут живете?

- Привіт, - вітається з посмішкою Мар’яна, - так вже рік як тут. А ти що нещодавно приїхала?

- Привіт, - нарешті промовив Ярослав, бере за руку свою дружину.