11

Минуло 4 роки…

За цей час змінилось багато чого у моєму житті. Я наполегливо працювала, за 2 роки піднялась до найвищої посади й звільнилась й почала працювати над власним бізнесом. Створила свою компанію дизайна, яка вже як 2 роки успішна.  

Чи забула про помсту? Звісно ж ні. Всі ці роки збирала інформацію про нього, його дружину, його батьків, її батьків. Я повинна знати все все, що змінюється у їхньому житті. Ходять плітки, що їх шлюб склався не по великому коханню, а з інших причин. Яка ж місія помсти? Зруйнувати Ярослава, власника фірми меблів, зіпсувати репутацію. Ще трішки й це станеться на мій день народження. 

- Все готово, - зайшовши в мій кабінет, повідомила мій секретар. 

- Добре, - ну, тримайся Ярослав. 

Сьогодні перший раз побачимось. Гляну в очі тій людині, яка лише повідомленням зруйнувала моє життя і довіру до людей. Мені тепер важко когось підпускати й довіритися. У цей відбудеться благодійний захід, який влаштувала моя компанія із партнером. І у розкішній залі зберуться вся еліта міста.  

На святі мене буде супроводжувати Борис, мій секретар. Він на один рік молодший за мене. Зріст має 2 метра, руде коротко підстрижене волосся, поголене обличчя, зеленоокий. Відповідальний, працьовитий, харизматичний це все дізналась тільки за пів роки роботи з ним. Спочатку працювала все сама, а потім зрозуміла, що мені потрібен помічник, а то замість помсти й прибутку отримаю вигорання. 

Заїхали в салон, де мені зробили чудову зачіску й вечірний макіяж. І тут такі переодягнулась у червону сукню. Борис відчиняє дверцята машини, подає руку й я виходжу з машини. Холодний весняний вітер дунув по обличчі. Сонце вже давно сховалося за горизонтом. Під руку мене веде мій секретар до місця святкування.  Багато людей зібралося. 

- Добрий вечір, - підходить партнер зі своєю дружиною. 

- Добрий вечір, - відповіла я з Борисом. - У тебе гарна дружина, - зробила комплімент жінці, яку я перший раз побачила. 

- Дякую, - граційно відказала вона, - ви, теж, красуня. Мартін так розказував про вас багато. Рада нарешті познайомитися.

- Я теж, - пожимаємо одна одній руки.  - Мені він щохвилини говорив про Вас, нахвалював кулінарні здібності своєї дружини. 

- Та, він перебільшує, - засоромилась жінка. 

- Нічого, кохана, я не перебільшую, ти дійсно готуєш як висококласний повар. Я все кликав і кликав Ладу до нас в гості, а вона як завжди зайнята. Працює і працює. 

- Якби не працювала цього всього б не вийшло. І нам скоро потрібно піднятися на сцену, - нагадую чоловіку. - А, зараз, дозвольте відійти на декілька хвилин, - й тягну мовчазного секретаря у інший бік зали.

Беру зі столу бокал шампанського й запалом випиваю. Серце шалено калатає. Поглядом шукаю одну парочку, а точніше свого колишнього хлопця, заради чого планувалося шоу, проте ніяк не знаходжу. Невже, він не прийшов? Невже, головного глядача вистави не буде? 

- Ладо, досі хочеш помсти? - так, мій підлеглий звертається до мене по імені, нам так легше, і я не відчуваю себе старою. Ну, і він знає всю цю історію.

- Так, - витираю з губ алкогольний напій. - Ти думаєш він не прийшов? Бачив його? Я хочу причинити біль, який він мені завдав. Хочу бути тим бумерангом, який зруйнує його життя. 

- Ох, - дивиться мені в очі, - забула б про це й жила б далі. Так, було б простіше. Сама ж собі руйнуєш життя, несучи кожен день у своїй голові план помсти. Коли його зруйнуєш, будеш щаслива. Ти б могла знайти чудового хлопця й витрачати на свій час, а не того, хто того не вартий. 

- Я хочу бачити його сльози. І я щаслива, просто стану трохи ще щасливою, коли поквитаюсь з ним. 

Так, я могла взяти й забути через рік та йти далі. Але одного вечора дізналась плітки, які ходили по місту від друзів Ярослава. Цей момент ще більше додав дров у вогонь, який ось ось мав потухнути, але розгорівся з новою силою. 

- Ти знаєш, що наш Ярослав до свого одруження переспав зі своєю однокласницею через спір? - лунали подібні питання по рідному місту.

Все, що йому було потрібне від мене це затягнути у ліжко через якийсь спір. Деталі спору ніхто не оголошував як й ім’я однокласниці, проте я ж знала, що це про мене. Кожну ніч думала, чому він так вчинив, а потім чи були ті справжні почуття? Але це був спір. Що ж він з цього виграв? Не знаю, досі не знаю. Мучить це питання днями й ночами, коли опиняюсь наодинці зі своїми думками. 

- Борисе, не забувай ти в ролі мого коханого сьогодні, а не підлеглого, - нагадую хлопцю. - Грай правдоподібно. 

- Що вони подумали, що ти спиш зі своїм секретарем? - піднімає одну густу руду брову. 

- Так, саме так. Мені байдуже, що подумають інші, головне переконати особливого клієнта, а інші хай собі шепочуть, вони ще більше нам допоможуть, - обіймаю його.

- Як я на це підписався? - вдаряє себе легенько по лобі.

- За чудову винагороду, премія, - шепочу юнакові на вухо, - пре-мія, пре-мія, - посміхаюсь і дивлюся в зелені очі. 

- Так, заради цього можна й потерпіти один вечір із такою старою як ти, - сміється заразливим сміхом. 

- Та, як ти смієш так із керівництвом, - засовую руки під піджак, який розстібнутий, і щіпаю за лівий бік живота.

- Ай, боляче, - відсахнувся від мене Борис. 

- А, нема, чого ображати. Не забувай, що зі мною гратися не можна. Ми не настільки з тобою близькі. Стій тут і нікуди далеко не відходь.

- А ти куди кохана? - незвично чути з його вуст у свій адрес такі слова, аж скривилась.

- На сцену, - підморгнула й пішла до іншого боку зали, де яскраве світло.

Ну, де ти? Ярославе ти маєш побачити як твоя колишня високо піднялась по сходинках успіху. Бо скоро падати з висоти будеш ти, а я далі буду підніматись. 

- Готова? - запитує Мартін.

- Так, - відповідаю, він підхоплює за руку та йдемо разом до сцени.

- Дякую всім, хто завітав у цей чудовий вечір на наш благодійний вечір, всі кошти підуть до дитячих дитбудинків, - почав говорити впевнено свою промову партнер по бізнесу.  - Я вже давно працюю у цій сфері й хочу сказати, що ще такої талановитої і працьовитої партнерки по бізнесу не було. Дозвольте, представити Ладу Вікторівну.