10

Серце шалено калатає. Ярослав приїхав, він тут. Це точно він. Юнак тримає за руку, але не мене, а іншу дівчину. Вона одягнена у весільну сукню, а на коханому діловий костюм. Вітер розвіює білу фату. Ця парочка вже цілує одне одного. Не хочу вірити своїм очам. Їхні гості підходять і фотографуються на фоні зелених ялинок. 

Нарешті, наші погляди з ним зустрілись. Намагаюсь віднайти емоції. Хочеться прокинутися, але це не сон. У його очах на декілька секунд промайнув страх, відвів погляд до своєї нареченої. Що це все означає? Оминаю навтопв, біжу додому. Замикаю за собою двері, сідаю на підлогу й плачу. 

Як він так міг? Чому він так вчинив зі мною? Чи все таки це мій найстрашніший сон? Якщо це так, то коли я прокинусь? Ці фрази, обіцянки, зізнання у коханні були брехнею. То, я була коханкою? Тієї дівчини не знаю. Він її привіз її сюди? Коли вони почали зустрічатися? До початку наших стосунків чи підчас? Тепер ми з ним не в стосунках? Чи хлопець хотів запропонувати бути мені його коханкою? 

 Від цього всього голова крутиться. Підіймаюсь, знімаю верхній одяг, розуваюся і йду в свою кімнату. Настрій паршивий, не хочеться ні з ким зараз говорити. Лягаю на ліжко, закуталась в теплу ковдру і засинаю посеред білого дня. Прокинулась з сильним головним болем. На екрані немає ніяких пропущених дзвінків, ні повідомлень. Кому я в день закоханих потрібна? Всі розділились на пари й проводять разом час. За вікном вже пізній вечір. Пі, коротке пролунало. 

 Містер Бонд

Я вже одружений

І це все? Це що він вважає за потрібно знати? Де ці кляті пояснення? Хоч якійсь пояснення. Злість ллється по всьому дівочому тілі. Я хочу пояснення! Хочу знати чому, навіщо, за що він так зі мною вчинив. Ярослав видалив наше листування. Матюкаюсь всіма можливими словами, які знаю. Ну, зробив як справжній чоловік. Істеричний сміх заполонив кімнату. Реальність каже, що зараз відбувається це не сон. Тебе використали. Тобі говорили пусті слова. Виходить у тебе з ним були пусті листи сучасності.

Набираю знайомий телефонний номер, рука тремтить, тримаючи телефон, довгі гудки. І ще один дзвінок, він заніс мене в чорний список. Отак, просто з’явився і, отак,  просто зник. Ніби, й не було між нами нічого. Найгірший мій День Святого Валентина. Ніколи не пробачу й не забуду. 

Витираю сльози, йду у ванну кімнату. На мене у дзеркалі дивиться дівчина з розтріпаним волоссям, червоними заплаканими очима, у погляді читається смуток. Зараз трохи відбудеться магії. І я роблю макіяж, щоб приховати сліди сліз. Надягаю на обличчя посмішку, розчесала волосся, одягнулась і пішла в магазин.

- У когось буде чудовий вечір, - пробиваючи мій товар, сказала продавчиня.

- Ага, - відказую.

Купила дві бутилки червоного вина, ароматичні свічки, коробку шоколадних цукерок. Набрала ванну з піною, у руках тримаю бокал з алкогольним напоєм, їм і слухаю музику. Тіло занурене у гарячій воді, яка спочатку опікала тендітне тіло, а потім із часом звикаєш і не відчуваєш болі. Ось так і всередині в мене відбувається, нічого не відчуваю. Грала сумна музика - плакала, а далі весела - заспокоювала дівочу душу.

Ніхто, ніхто настільки не подобався як він. Довірила серце, але отримала коротке повідомлення, яке складається з трьох слів. Прокручую, прокручую їх у своїй голові весь час. Ванна допомогла розслабитися й відчути жадане тепло. Лягла у ліжко, накрилась ковдрою і дивлюсь у білу стелю. Зараз мав би бути опис ще одних сліз, але їх немає, лише порожнеча, яка взяла всі мої емоції в полон і не відпускає.

- Ладо! Ладо! Я знаю, що ти вдома. Негайно відімкни двері! - чую голос подруги, яка ще стукає у двері. 

Христина нікуди не піде, поки не зайде й не подивиться як я. Всі свої сили напружую, щоб встати з ліжка. Повільними кроками наближаюсь до дверей. 

- Ладо, ану хутко відчини! 

- Та, йду я, йду! - нарешті відгукнулась, позіхаю.

Відімкнула двері й вихором залітає дівчина всередину, замикаю за нею двері. Подруга скидає верхній одяг і розувається.

- Чому слухавку не береш? Спочатку думала, що ти зі своїм хлопцем, а потім згадала, що він сказав, що не приїде. Я вчора так класно провела вечір. Він мене запросив у дорогий ресторан міста. А як твоє свято минуло? - і нарешті дівчина підняла погляд на мене. - Що трапилося? - підходить ближче й обіймає. 

- Він приїхав, - сухо відповідаю.

- Це ж добре, хіба ні? - дивимося одна одній в очі.

- Він вчора одружився, він одружився…,  - важко промовляти ці слова, ком у горлі. - І все це відбулося без пояснень.

- Моя рідненька, - Христина міцніше мене обіймає. - Пішли на кухню поп’ємо чаю.

Їй розповіла все про вчорашній день. Подруга вислухала, не давала порад, бо я їх не просила. Дівчина лише висловила свою думку. Вона замовила нам велику піцу й газові напої. Кур’єр все швидко привіз і ми їли під атмосферний фільм.  Це все дало мені забутися і повернутися до позитивних емоцій. Заснули під час нічних розмов. 

- Що будеш робити? - робить ковток чаю подруга.

- Я хочу йому помститися, - відповідаю, хитро посміхаюсь, сидимо на кухні й попиваємо теплий напій з печивом.

- Може не варто? Краще просто забути та йти далі, а життя поверне йому все бумерангом.

- Я хочу стати тим бумерангом, я хочу його зруйнувати, я хочу, щоб відчув весь біль. Я та, яка має стати на бік зла, щоб покарати зло. Проте для цього потрібно стати сильнішою і я стану сильнішою, а він ще буде повзати на колінах і проситиме, щоб помилувала, але цього вже не буде, - й зловісно сміюсь.

- Аж, мурахи пробігли по шкірі через такий сміх, - торкається своїх рук, щоб показати як пробіг холод через мої слова.

- Не бійся, це не тобі. От, кому потрібно боятися, то це йому. 

Хочу бачити чоловічі сльози, хочу, щоб він гриз нігті, що втратив мене. Хочу, щоб кожної ночі уявлялась юнакові у снах. Треба придумати план помсти.