7

І завтра настане день, коли ми з ним зустрінемося після стількох років закінчення навчання в школі. Він приїжджає до рідного міста, на декілька днів, тобто на новорічні свята. 

Сніжить, всі метушаться, працюють і бігають по магазинах шукаючи подарунки для дітей, батьків, коханій людині. 

Я на роботі, роблю останній проєкт у цьому році. Мені подобається цим займатися, але потім треба добре відпочити, щоб креативність набула кольорових барв. 

Христини сьогодні немає поруч зі мною, вона взяла відгул, щоб відпочити після нічних пристрастей. Дівчина була вчора на дні народженні свого хлопця. Чекаю вже від неї завтра подробиць. 

Зима заворожує своєю красою. Сніг лежить повсюди, малі діти роблять годівниці для пташок. Гуляю після роботи вечірнім містом, хочу сильно зателефонувати Ярославу й уявити ніби ми з ним вживу говоримо і тримаємося за руки й повільними кроками йти до мого дому. А потім цілуватися біля під’їзду під ліхтарем й літатимуть сніжинки, проте на даний час одна. Втомлена, але щаслива, адже завтра побачу його. 

Після смачної вечері, лягла у теплу постіль. У руках міцно тримаю телефон і чекаю повідомлення від однокласника. У кімнаті вимкнене світло. Чекаю і чекаю, але нічого немає. Може написати першою? Може він зайнятий? Варто чи не варто це робити?

Шоколадна леді

Як ти там?

Містер Бонд

Втомлений

Одразу ж приходить відповідь від юнака. Одночасно радісно й сумно. Радісно, що відповів, сумно що тільки відповів, а не сам перший написав. Якщо він не зайнятий, то чому не надсилав повідомлення? Чи то вже починаю придиратися до людини? 

Шоколадна леді

Що робиш?

Вирішую поцікавитися, а то, можливо, дійсно зайнятий, а я тут зі своїми повідомлення набридаю. Не хочеться йому сильно нав’язуватися, а то ще перестане зі мною спілкуватися. Не знаю, від коли я стала такою залежною від цього хлопця. Казала, що не буду так робити, але чари протилежної статі сильно на мене подіяли і я лечу на вогонь як той метелик. Мої крила додають багато зусиль, щоб швидше дістатися до бажаного світла, незважаючи на те, що можу згоріти повністю від небезпеки.

Чекаю, чекаю відповіді. Минуло двадцять хвилин, а він не відповідає. Напевно, ще в дорозі, проте сюди не так довго їхати, лише три години й ти вже тут на місці. Ох, це не до добра підказує мозок, але серцю не зрозуміти. 

Містер Бонд

Відпочиваю, а ти?

Ура, нарешті, нарешті, мені відповів. Одразу сум розвіявся, змінився на велику радість. Весела посмішка на дівочу обличчі. 

Шоколадна леді

Дивлюся фільм

Кожен раз знову і знову йому брешу. Намагаюсь, робити вигляд, що я не тільки чекаю його повідомлення, а займаюсь своїми справами. Хоча знаю, що все відбувається навпаки й не знаю як вийти з цього полону. Тут так добре бути бранкою поки що, а то, можливо, й себе обманюю. 

Ярослав прочитав повідомлення і нічого не написав. Пройшло вже 5 хвилин. Невже, йому більше не хочеться зі мною спілкуватися? Невже, так швидко набридла хлопцеві? Невже, настільки так видно, що залежна від нього? Напевне, потрібно знизити наплив онлайн повідомлень.

Шоколадна леді

Ти вже приїхав?

Вирішую сама починати розмову. Це питання цікавить найбільше. А ще хочеться дізнатися чи завтра відбудеться наша зустріч. Раптом у нього змінились плани. 

Містер Бонд

Так

Швидко отримую відповідь на питання. Все більше так не можу, піду краще щось поїм. Залишаю телефон у своєму ліжку й маленькими кроками йду на кухню. Дістаю з холодильника ковбасу й твердий сир, а з високої полиці хліб. Роблю бутерброди. 

Після такого перекусу вирішую знову подивитися на екран телефону. І там є ті, повідомлення, яких так довго чекала. 

Містер Бонд

Ми мали завтра зустрітися, коли ти будеш вільна?

Завтра у мене вихідний, тому весь день без планів. Зранку хочеться довше поспати, в обід не весело проводити час, тому краще у вечері. 

Шоколадна леді

Десь о 15:00 годині)

Містер Бонд

Добре, тоді зустрінемося в цій годині

У кафе ‘’Крік’’

Шоколадна леді

Гаразд

Крик щастя не має меж, хочеться пищати, але так всіх сусідів розбуджу через тонкі стіни.  Беру й скачу на своєму ліжко, голосно сміючись. Задоволена відповіддю лягаю спати. 

Прокинулась з піднесеним настроєм. Посмішка такі сіяє на дівочому обличчі. Поснідала, трохи прибрала у квартирі. Зателефонувала батькам, дізналась як у них справи. 

Одягнула теплу зимову  коричневу сукню, зробила легкий макіяж. Заплела тугий хвіст. Накинула куртку й вийшла з квартири. 

Вчасно прийшла. Дивлюсь очима по всьому кафе й не бачу його тут. Сідаю за столик біля вікна, перед тим скинувши верхній одяг. У закладі достатньо тепло, а от надворі навпаки холодно. 

- Що будете замовляти? - підходить молода офіціантка.

- Чай чорний і… , - дивлюсь у меню, - круасан з шоколадом.

- Добре, - записала й пішла у інший бік зали. 

Може, він вже не прийде? З’явились інші справи? Дивлюся на темний екран телефону, ніяких сповіщень, ніяких пропущених викликів. Вже принесли гарячий чай, малими ковтками випиваю і дивлюся у вікно, шукаючи поглядом однокласника.

- Вибач, - лунає чоловічий голос і сідає навпроти Ярослав. 

- Нічого, - посміхаюсь.

Всього лиш на двадцять хвилин запізнився. Весь вогонь гніву миттєво погас від одного вибачення. Я ж не весь день чекала на нього. Все гаразд. 

- Були деякі завали по роботі, - виправдовується юнак і легка посмішка засіяла на його обличчі.