Глава 42

Роберт
* * * * * * * * * *

Все змінюється в кращу сторону. Через тиждень я зможу розлучитися з Стефані і з'їхати в свою холостяцьку берлогу. І з Лікою все заново почнеться і я не буду довго розтягувати наші стосунки, ми і так багато часу втратили. В моїх мріях був складений чіткий план моїх дій і ніяких проблем не мало б виникати.

Сьогодні по обіді до мене зайшла дружина. Я здивувався, бо вона так ніколи не робила і напевно, щось серйозне сталося, якщо вона тут. В мене і так багато справ і купи роботи, немаю вільної хвилини для того, щоб каву випити. Стефані виглядала як завжди бездоганно і ніякого хвилювання я не бачив.

- Привіт, любий

- Чому ти тут?,- я вирішив не церемонитися і одразу перейти до справи

- Скучила,- вона сіла на диван закинувши одну ногу на іншу і мала обличчя переможниці

- Давай говори, що в тебе там в мене багато справ

- Я нічого не буду говорити, тільки дам тобі ось це,- переді мною була поставлена маленька коробка

Коробка була гарно прикрашена і я не довго думаючи відкрив її, але її зміст змінює усе. Це не може бути, ні тільки не зараз. Я перевожу погляд на Стефані але її обличчя не виражає ніякої емоції. Просто не жінка, а робот.

- Це правда?,- звісно правда, просто я хочу щоб Стефані сказала, що це жарт

- Так, ти радий?

- Дуже, це ми з тобою станемо..?,- я не міг усвідомити реальність і не міг вимовити це слово

- Так милий, я спішу, але рада що тобі сподобалося, бувай,- двері в мій кабінет зачинилися і єдине, що порушило тишу це моя фраза

- Я стану татом

В коробці був тест на вагітність з двома смужками. Справжній тест. Але я ж не знаю чи це моя дитина. Не знаю з ким Стефані спала до мене. Єдиний спосіб перевірити це похід до лікаря.

Я не міг прийти до тями. Дитина. Жива, справжня дитина, моя дитина. Я завжди любив дітей і мріяв про них, але не зараз, не в цей момент. А як же Ліка? Я завжди уявляв її матір'ю моїх дітей, а не Стефані. Вона не здатна на кохання, вона не зможе стати люблячою матусею, а у моєї дитини має бути все найкраще. Я завжди вважав, що дитина це дар божий і ніколи не можна відмовлятися від нього і я не посмів б. Тепер ніякого розлучення не може бути і все над чим я працював останні десять років, всі мої старання були марними.

Я в усьому сам винен, не потрібно було тоді напиватися, я ж навіть, не пам'ятаю ту ніч. Я сам зруйнував своє життя і не можна в цьому винити дитинку. Вона ще маленька і невинна, вона не винна що з'явилися за таких обставин. Я стану найкращим батьком і на своєму житті потрібно покласти хрест. Це кінець. Все.

Через пару днів я записав Стефані на прийом до лікаря. Нехай перевірить чи це дійсно так і чи все добре з дитиною. Потрібно перевірити все і виключити будь які майбутні проблеми.

Я ніколи не любив запах лікарні, цей запах асоціюється у мене з тим, коли в дитинстві у мене брали кров. А один з моїх страхів -страх від вигляду крові. Ніколи не розумів людей, яким вона подобається. Зайшовши до кабінету я трохи нервував і почерзі перебирав пальці на руках. Стефані лежала на кушетці і задерла кофту догори. Лікар водив якоюсь штукою по животі і мовчав. Ця тиша з'їдає мене зсередини.

- Ну що ж, вітаю вас. Термін три тижні і поки що все добре, я випишу вам вітаміни для вагітних, вона не пошкодять і лишніми не будуть,- слова лікаря переконали мене, я ж всерівно нічого не розумію на тому екрані, але маленьку точку побачив, це і є моя маленька донечка

Я дуже хочу дочку. Вона буде маленькою принцесою в якої буде все і впершу чергу люблячий батько. Вона стане промічиком сонця в моєму житті і дасть мені надію. Вона стане найкрасивішою дівчиною на світі і я виховаю її належним чином.

У мене такі змішані почуття. Я до кінця життя буду одружений з Стефані і Ліка більше мені не світить. Наша гра затягнулася, але дитина. Дитина - це мій шанс в щасливе майбутнє і заради неї я перекреслю всі свої мрії.

Сьогодні ми з Стефані йдемо на благодійний вечір і скоріш за все, Ліка буде там з Віктором. Я з нею не говорив і не бачився давно і тепер не знаю, як їй розповісти про вагітність дружини. Вона ж напевно, ще не знає нічого, а можливо Стефані розповіла їй усе. Але вона припинила свої візити і я не знаю, чи встигла моя дружина розповісти моїх коханій цю радісну звістку.

Як тільки ми зайшли до зали одразу я помітив Віктора і пішов до нього. Все ж таки хочеться поговорити з Лікою і це можна буде зробити тільки за допомоги її супутника. Стефані пішла до вбиральні і залишила мене самого.

- Привіт, Роберт

- Доброго вечора, Віктор,- ми ввічливо потиснули один одному руку і стали розмовляти

- Як ваші справи, сподіваюсь все добре?

- Життя прекрасне, хіба не так?,- у нього точно все добре, поряд ж така жінка

- Ти правий, життя прекрасне, але тоді коли є причина для посмішки

- Ну без них ніяк

- Це точно, ти з дружиною прийшов?

- Куди ж я без неї?

- Доброго вечора,- маленька дівчинка з бокалом шампанського в руках підійшла до нас, раніше вона не любила ні шампанське ні Віктора

- Доброго вечора, як ваші справи?,- я ощасливив прекрасну даму фальшивою посмішкою

- Поруч з таким чоловіком,- вона перевела погляд на Віктора,- все завжди прекрасно,- драазнитися, знає що я ревную

- І як довго ви разом?,- мене завжди турбувало це питання але сьогодні мені щось занадто швидко зносить дах, минулого разу вони відійшли від питання так і не давши на нього відповідь

Це все її вигляд, навіщо так одягатися? Вона виглядає краще будь-якої моделі на тижні моди. Ця фіолетова сукня і розріз на стегні, але головним було татуювання. Те саме, що було багато років тому. Пам'ятаю цей момент коли побачив його вперше, тоді Ліка була у мене на руках і кофта впала з її плеча. Тоді одна її рука обіймала мене за шию, а інша торкалась моїх грудей. Вона важко дихала і значно переживала. Це було так давно і не повернеться вже.

- Чотири місяці, але за цей короткий час я встиг вивчити Анжеліку повністю,- хоча ми не більше знайомі, але ніхто не може знати її краще за мене