Глава 41

Ліка
* * * * * * * * * *
Два слова, два слова, а як вони все змінюють. Всі мої мрії про щасливе життя з Робертом знищені, це кінець. Що може бути гірше? Що ж мені тепер робити? Як реагувати?  Невже я не заслужила бути щасливою? Невже немає в цьому світі справедливості?

- Вітаю вас,- я постаралася посміхнутися як можна щиро

- Дякую,- Стефані не виглядала дуже щасливою, це звичайна Стефані яка не показує емоцій

- Але ми говорили з вами про дітей і ви були не планували їх

- Для мене це також новина і вона не дуже вчасна. У мене на роботі новий проект тільки починається і дитина не входила в мої плани

- Але ж дитина потребує вашої уваги і після народження ви маєте піти в декрет

- Моє діло народити, а все решта зроблять няні і бабусі,- ця жінка не розуміє, що творить

- Ви не переживаєте, що в майбутньому дитина буде ставитися до вас холодно?

- Впевнена, що зможу це пережити

- І коли ви хочете сказати Роберту?

- Я хочу, щоб ви з ним поговорили, підготовили його якось,- дуже смішно, вона хоче, щоб я сказала чоловіку якого кохаю, що його дружина вагітна. Не погана ідея

- Я звісно, можу це зробити але це особливий момент у вашій сім'ї і ви сама повинні повідомити чоловіка про дитину

-Добре, я сама скажу, але якщо так, то це наша зустріч. В моєму особистому житті все прекрасно і дитина не дасть Роберту змоги розлучитись

- Але ви розумієте, що не можна прив'язати чоловіка за допомогою дитини. Ви повинні обдумати все ще раз, дитина має рости в любові батьків, а не в колі куплених няньок.

- Можливо ви і праві, але давайте я сама буду вирішувати, що краще для моєї дитини

Після сеансу з Стефані я була розбита і не знала що буде далі з моїм життям. З одного боку хочеться залізти під ковдру і розплакатися, але не має часу на сльози. Як вона може так говорити про свою дитину. Дитина - це щастя в родині і матір має бути завжди поруч. Я не розумію таких жінок, які ставлять роботу вище рідної кровинки. Звісно, що у дитини буде все, що вона захоче, але ж кохання не можна купити за гроші.

На сьогодні я відмінила всі консультації і залишилась в кабінеті на весь день попиваючи вино. На що перетворилося моє життя? Я зустрічаюсь з чоловіком якого не кохаю, а мій коханий одружений і скоро стане батьком. Добре, що хоч на роботі все стабільно і немає ніяких казусів.

Я не помітила, як пляшка вина стала порожньою і якщо в мене вже закінчилась випивка пора додому. Я вирішила не брати таксі, а пройтись пішки і дивитись на нічне місто.

Взувши кросівки мені одразу стало набагато краще, а то туфлі навіть не маленькому каблуку це не моє. Я не тороплячись спокійно пішла пішки, від офісу до мого дому десь пів години ходьби.

На вулиці так багато цікавих людей. Ось іде закохана парочка, поруч йдуть одружені пенсіонери. Я завжди захоплювалася людьми, які змогли прожити життя разом. Вони вже не сприймаються як окремі дві людини, вони одну ціле і важко уявити одного без іншого. У мене так дідусь з бабусею все життя разом, але я досі помічаю їхні погляди один на одного і це так мило. Дідусь досі захоплюється бабусею і робить їй компліменти, особливі компліменти завжди отримував бабусин борщ. Можливо, саме ним бабуся закохала в себе дідуся і мене навчила готувати за її рецептом.

Велика компанія друзів сидять на лавочці і весело про щось розмовляють, так само ми колись сиділи і нас не хвилювало нічого. Все ж таки то був прекрасний час і хочеться в нього повернутися.

Машини їдуть безперестанку, постійний рух. Хтось торопиться на побачення, хтось їде додому після важкого робочого дня, хтось їде в клуб розважатися. Так багато причин і так багато людей. Часом мені не вистачає спокійних чернівецьких вулиць. Хоча там також постійний рух, але місто маленьке і це не так сприймається.

Мені прийшло повідомлення від Віктора, я забула, що мала його набрати коли звільнюсь, але на годиннику зараз вже десята година і пізно якось було звонити

"Ти де?"

"Йду додому"

"Чому не позвонила?"

"Було пізно"

"Всерівно треба було мене повідомити"

"Наступного разу так і зроблю"

"В тебе все добре?"

"Так, не турбуйся"

Віктор хороший, але часом його вічний контроль мене бісить і це напевно його головний мінус.

Як добре, що сьогодні п'ятниця і я зможу посидіти вдома на вихідних. Хочу просидіти два дні і почати дивитися новий серіал. Це найкращий план, який я придумувала і самий приємний.

Вихідні пройшли прекрасно, Віктору я одразу написала, що буду вдома, щоб він не переживав. Але він сказав, що ві п'ятницю ми йдемо на якійсь захід і щоб я купила собі саме гарне плаття, він оплакує. Я сама можу собі купити сукню, тому відмовилась від його фінансової підтримки. Мені потрібні дівчата для вибору плаття, тому я написала Олі і вона погодилася. Ми з нею добре спілкуємося і вона стала мені досить близькою.

Ми з Стефані припинили зустрічі і тепер мені має бути легше. Все ж таки, вона не та людина з якою я мрію спілкуватися.

Кожен день був однаковий, спочатку робота, а потім вечеря з Віктором. Але мені здалося, що він щось задумав, бо став якійсь загадковий і постійно нервував. Не знаю, що він задумав, але сподіваюсь це буде щось приємне.

Сьогодні ми йдемо з Олею по сукню і я зможу трохи розслабитися. Ми одразу знайшли в магазин і почали одразу вибирати купу суконь, які ми не будемо купляти, просто хочеться трохи подуріти. Ми брали різні фасони і різні кольори починаючи від чорного до яскраво червоного.

Оля вибрала собі дуже гарну сукню голубого кольору з оголеним стегном і спиною. Я вибрала ніжно фіолетову сукню з оголеними ключицями і стегном. Ми фотографувалися дуже багато, а потім вирішили йти на касу. Я розплатилася за покупку, а Оля не купили свою сукню, але я обов'язково натякну Дімі який подарунок варто зробити.

Потім ми купили  білі каблуки, вони просто бомбезно круті і головна фішка це тонесенька шпилька, яка прикрашена квітами. Дуже гарно виглядає і всерівно, що я не люблю високий каблук, зате який він має вигляд. Після всіх покупок ми вирішили відпочити і пішли в кафе.